Систематичне тлумачення має особливо важливе значення для органiв, якi застосовують норми права. Воно є необхiдною умовою правильної квалiфiкацiї юридичних справ. У цiлому систематичне тлумачення обумовлене взаємозв’язком та взаємозалежнiстю суспiльних вiдносин, якi регулюються нормами права.

3) Iсторично-полiтичне тлумачення норм права уявляє собою усвiдомлення їх мети та завдань на пiдставi аналiзу того iсторичного становища, у якому вони були прийнятi.

При iсторично-полiтичному усвiдомленнi потрiбно глибоко вивчити соцiальне значення та мету правової норми, а також конкретнi умови її прийняття. Такий пiдхiд дозволяє розкрити соцiально-полiтичний змiст норми, її суть та моральний змiст.

Iсторично-полiтичне тлумачення сприяє точнiй та правильнiй реалiзацiї правових норм, попереджує порушення законностi при їх застосуваннi.

При усвiдомленнi правових норм потрiбно використовувати усi вказанi засоби. Лише їх спiльне застосування сприяє точному i правильному розумiнню змiсту норми права, яка тлумачиться.

Усвiдомлення повинно приводити до такого розумiння змiсту норм права, яке б забезпечувало їх повну та точну реалiзацiю. Наслiдком тлумачення повиннi бути повна яснiсть та визначенiсть сутi правової норми. Яснiсть сутi - це глибоке розумiння змiсту норми, вiдсутнiсть будь-яких сумнiвiв у точностi наведених внаслiдок тлумачення висновкiв. Визначенiсть сутi - це конкретнiсть змiсту правової норми, яка не припускає двох чи бiльше рiшень на пiдставi зроблених висновкiв.

Наслiдки тлумачення подiляються на види в залежностi вiд вiдношення мiж текстуальним вiдображенням норми (“буквою закону”) та її дiйсним змiстом (“духом закону”). За цiєю ознакою тлумачення норм права може бути буквальним, обмежувальним та поширювальним.

В переважнiй бiльшостi випадкiв дiйсний змiст правової норми усвiдомлюється буквально - у цiлковитiй вiдповiдностi до тексту норми. Таке тлумачення називається буквальним. При буквальному тлумаченнi змiст норми права цiлком вiдповiдає її текстуальному вiдображенню.

Однак в окремих виняткових випадках можливе виникнення деякої невiдповiдностi мiж дiйсним змiстом норми та її текстуальним вiдображенням.

Якщо внаслiдок усвiдомлення виявляється, що дiйсний змiст норми права вужчий за її текстуальне вiдображення - тлумачення буде обмежувальним. При обмежувальному тлумаченнi текст норми приводиться у повну вiдповiднiсть з її змiстом.

Якщо внаслiдок усвiдомлення виявляється, що дiйсний змiст норми права ширший за її текстуальне вiдображення, то тлумачення буде поширювальним.

Таким чином, обмежувальне та поширювальне тлумачення приводить у цiлковиту вiдповiднiсть дiйсний змiст правової норми та її не зовсiм точну форму викладення у текстi статтi нормативно-правового акта.

Усвiдомлення норм права не завжди приводить до повної ясностi та визначеностi їх змiсту. У таких випадках виникає потреба спецiального роз’яснення їх змiсту. Тлумачення-роз’яснення забезпечує повну та точну реалiзацiю правових норм, запобiгає вiд помилок в практичному застосуваннi.

Роз’яснення норм права - це вказiвки або рекомендацiї, направленi на розкриття дiйсного змiсту норм. В залежностi вiд суб’єктiв, якi роз’яснюють правовi норми, тлумачення-роз’яснення подiляється на офiцiйне та неофiцiйне.

Офiцiйне тлумачення - це таке роз’яснення норм права, яке дається компетентними органами. Воно є обов’язковим для усiх, хто застосовує цю норму. Офiцiйне тлумачення знаходить вираження у спецiальних актах (документах), якi видає компетентний орган (постанови, iнструкцiї, накази, листи та iнше).

Офiцiйне тлумачення за обсягом подiляється на нормативне та казуальне (iндивiдуальне).

Нормативне тлумачення - це офiцiйне роз’яснення, що є обов’язковим для усiх осiб та органiв, якi застосовують певну норму чи норми права. Таке роз’яснення поширюється на усi випадки, передбаченi тлумаченою правовою нормою. Цим забезпечується одноманiтнiсть та правильне запровадження в життя її вимог. Офiцiйне тлумачення може давати i сам орган, що видав роз’яснювану норму права. Таке роз’яснення називається автентичним. Також офiцiйне нормативне тлумачення правових норм можуть давати i органи, що їх не видавали. У такому випадку вони надiляються спецiальними повноваженнями з офiцiйного роз’яснення вказаних норм.

Казуальне тлумачення - це таке роз’яснення змiсту правової норми, яке дається у зв’язку з розглядом конкретної юридичної справи. Таке тлумачення називається казуальним тому, що воно чинне тiльки для певного випадку (казусу). Необхiднiсть у казуальному тлумаченнi виникає тодi, коли рiшення нижчих правозастосовчих органiв з конкретних юридичних справ є невiрними, не вiдповiдають закону. Казуальнi роз’яснення є обов’язковими лише при розглядi конкретної справи. Зокрема, вони можуть бути зразком для iнших органiв, якi застосовують цi норми права.

Нормативне та казуальне роз’яснення за своїм змiстом подiляються на судове та адмiнiстративне.

Судове тлумачення - це роз’яснення змiсту норми права, яке здiйснюється судами. Воно забезпечує вiрне розумiння та одноманiтне застосування норм права у дiяльностi судiв. Керiвнi роз’яснення вищих судiв обов’язковi для всiх судiв, iнших органiв та посадових осiб, якi застосовують роз’яснюванi норми права.

Адмiнiстративне тлумачення - це роз’яснення змiсту норм права, яке здiйснюється виконавчими органами держави. Таке тлумачення стосується питань управлiння, працi, соцiального забезпечення та подiбних.

Тлумачення норм права у межах своєї компетенцiї можуть давати також мiсцевi органи самоврядування, роз’яснюючи змiст виданих ними правових норм, дiя яких, обмежена пiдвiдомчою територiєю.

Офiцiйне тлумачення дається у формi актiв, якi видає