Наприклад, одним із способів приховування недостач матеріальних цінностей є неодноразове пред'явлення одних і тих самих речей і предметів комісії, що проводить інвентаризацію, пред'явлення товару, взятого на час інвентаризації в інших підприємствах, пред'явлення одних предметів під виглядом інших і т.д. Нерідко злочинці вдаються до різноманітних способів впливу (наприклад, шантажу, підкупу) на очевидців розкрадання, свідків будь-яких дій і операцій, що вони бажали б залишити в таємниці, щоб ці особи дали пояснення або покази, вигідні злочинцям. Аналогічні шляхи вони застосовують інколи і по відношенню до ревізорів, представників громадськості, робітників органів дізнання і слідства, інших осіб, які ведуть боротьбу з розкраданням, здійснюють функції контролю і охорони соціалістичної власності.
На специфіку засобів підготовки, провадження і приховування розкрадання істотно впливає обстановка (умови, середа) провадження розкрадання. Аналізуючи реальну обстановку, що склалася, злочинець прагне максимально використати її для реалізації своїх злочинних задумів, пристосуватися до неї, знайти в ній слабкі ланки, змінити її в потрібному напрямку. Фактором, сприятливим і полегшуючим провадження і приховування розкрадення, є, наприклад, запущеність бухгалтерського обліку. Якщо ж на підприємстві, в організації такий облік ведеться належним чином, злочинці часто роблять все для того, щоб його заплутати, запровадити практику безвідповідального, неправильного оформлення бухгалтерських документів, понизити ефективність бухгалтерського контролю.
Незважючи на те, що злочинці вживають запобіжних заходів та вчиняють дії, розраховані на маскування злочинних наслідків, в результаті розкрадання неминучо залишаються сліди, зберігаються різноманітні зміни, пов'язані з підготовкою до розкрадення, його вчиненням та приховуванням.
Для створення резерву розкрадання, заволодіння матеріальними цінностями або грошовими засобами, вивозу з підприємства і збуту викраденого, приховування слідів вчиненого злочинці не можуть не оприбутковувати, не враховувати і не використовувати оперативні, бухгалтерські і інші документи, в яких обов'язково залишаються ті або інші сліди злочинних дій. Дії злочинців відображаються також на матеріальних об'єктах, що беруть участь в процесі реалізації народногосподарських задач підприємства (засоби виробництва, знаряддя праці, транспорт і т.д.), а також на продуктах його діяльності (продукція, що виробляється, відходи і т.д.). Крім того, оскільки злочинці, як правило, працюють в складі трудових колективів, їхня злочинна діяльність не може повністю протікати поза полем зору інших членів колективу. Діяльність кожного підприємства перевіряється, контролюється з боку різноманітних уповноважених на те державних органів, суспільних організацій, відомчих органів. Про що складаються циими органами відповідні документи, в яких можуть фіксуватися факти незаконних дій злочинців, в тому числі пов'язані з посяганням на соціалістичне майно. Нарешті, незаконне заволодіння злочинцями соціалістичним майном припускає його використання (придбання дорогих речей і т.д.), що не можуть не помітити члени їхніх сімей, родичі, співробітники, знайомі, а інколи і сторонні особи. В результаті створюються об'єктивні, які не залежать від волі злочинців, передумови вииявлення слідів злочинів, збору, аналізу і використання інформації, яка в них міститься для виявлення розкрадення і викриття злочинців.
Злочинний результат при розкраданнях, вчинених з участю службових осіб, складається з декількох компонентів: 1) матеріальна шкода, заподіяна державі; 2) інші негативні наслідки для народного господарства (зрив планових поставок і т.д.); 3) незаконне набуття злочиинцями певних благ як наслідок реалізації викраденого, їхнє збагачення.
Всі ці обставини мають важливе значення для характеристики суспільної небезпеки вчинених розкрадань, визначення способу і міри покарання та для вирішення інших задач кримінального судочинства.
Аналіз слідчої практики свідчить про наявність закономірного зв'язку розкрадання з іншими злочинами: обманом покупців, випуском недоброякісної продукції, приписками, злочинною недбалістю, хабарництвом, порушенням правил про валютні операції і деякими іншими злочинами. Безгосподарність, недбалість, службові зловживання полегшують вчинення розкрадання. В свою чергу розкрадання, і передусім групові, сприяють вчиненню інших злочинів в сфері фінансової і господарської діяльності. Дача хабара нерідко є одним з необхідних елементів злочинної діяльності злочинців. Підкуп службових осіб, від яких залежить безкарна діяльність злочинних груп, часто наперед спланована як одна з важливих задач їхньої злочинної діяльності. З метою підкупу злочинці створюють інколи спеціальний грошовий фонд з засобів, нажитих злочинним шляхом. Особливо часто факти хабарництва виявляються при розслідуванні розкрадань, що вчиняються шляхом створення необлікованих надлишків на виробництві і в торгівлі.
В числі хабарників - покровителей розкрадачів в ряді випадків залучали до кримінальної відповідальності робітники, котрі займали керівні посади в постачальницько-збутових, транспортних, торговельних і інших організаціях, що здійснюють планування, в управлінському апараті, в контрольно-ревізійних та інших органах.
На можливий зв'язок розкрадання необлікованої продукції з дачею хабаря службовій особі можуть вказувати наступні обставини: наявність на підприємстві надлишків сировини, напівфабрикатів або готових виробів (передусім гостродефіцитних, фондованих), не виправданих документами; одержання підприємством сировини і напівфабрикатів, що не планувалися; явно занижені планові завдання; необгрунтовані зміни планів розподілу сировини і обладнання, що відповідало інтересам розкрадачів; видача розпорядження і інші форми сприяння розкрадачам, що дозволило їм одержувати гостродефіцитні матеріали, сировина і обладнання, якщо їхні підприємства не знаходилися на централізованих постачаннях; видача нарядів на відпущення сировини і обладнання підприємствам і установам, які не мають ніякого відношення до промислового виробництва; відпуск обладнання, сировини, товару з так званих резервних фондів, призначених іншим підприємствам, що мають відношення; штучне створення наднормативних запасів дефіцитної сировини і товару та неправильне витрачання невикористаних резервів і надпланової продукції. Про це же може свідчити підчистки і виправлення розрахунків в планах розподілу фондів, рознарядках на фондовані товари і сировину; відпуск дефіцитної сировини і обладнання підприємствам місцевої промисловості за рахунок державних промислових підприємств; передача підприємствам місцевої промисловості обладнання, що демонтувалося, в зв'язку з реконструкцією