Юридична особа може мати права і своїми діями здобувати права і нести обов'язки тільки ті, котрі передбачені в його Статуті і не заборонені законом. Згідно ст.1 Закону України “Про господарчі товариства” і ст.1 Закону України “Про підприємства” зазначені юридичні особи можуть займатися будь-якою господарською, підприємницькою діяльністю, не забороненої законодавством, мати назву, юридичну адресу, виробничу марку, товарні знаки, мають право на честь, гідність, ділову репутацію. Юридична особа набуває прав і обов’язків через свої органи управління, які діють в межах, визначених статутом. Дії керівних органів, що не передбачені статутом не можна вважати діями юридичної особи, за них вони відповідають самостійно. Якщо ж працівник діє у межах статуту, то за його дії відповідає юридична особа.
№ 49. Угоди юридичної особи, що суперечать її цілям.
Укладання угод, що не випливають із статутної діяльності юридичної особи, є порушенням її спеціальної правоздатності. Такі угоди в літературі називаються позастатутними і не охороняються законом. ЦК України (ст.50) вважає недійсною угоду, укладену юридичною особою всупереч встановленим цілям її діяльності. При цьому судова практика виходить з того, що позастатутна угода є недійсною незалежно від наявності і форми вини її учасників. Наслідки недійсності позастатутної угоди різні. Якщо її укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, до сторони, яка діяла навмисно, застосовуються суворі санкції, передбачені ст.49 ЦК України (звернення всього в доход держави) . При відсутності умислу застосовуються загальні наслідки недійсності угод, передбачені ст.48 ЦК України (двостороння реституція). Зазначені наслідки визнання угоди недійсною застосовуються і у разі, коли стороною в угоді є громадянин.
№ 50. Право спільної власності.
Право власності на яке-небудь майно може належати двом чи декільком власникам. У цьому випадку виникає право спільної власності. Майно може належати на праві спільної власності громадянам, юридичним особам і державі, тобто право загальної власності може застосовуватися при регулюванні індивідуальної власності, колективної, державної власності, а також змішаних форм власності в тому випадку, коли поєднується майно приналежне до різних економічних форм власності (індивідуальної, колективної, державної). У відповідності зі ст.112 ЦК розрізняють право спільної часткової власності і право спільної сумісної власності. Для права загальної часткової власності характерно, що тут визначено в арифметичному відношенні - дробом розмір частки права власності приналежної кожному власнику. При спільній власності розмір частки точно не визначений.
№ 51. Підстави звільнення боржника від відповідальності.
Для притягнення особи до цивільно-правової відповідальності потрібен або повний склад правопорушення, що налічує чотири елементи (протиправність, шкода, причинний зв'язок, вина), або у випадках, зазначених у законі чи у договорі — неповний, усічений склад — протиправність і вина (при стягненні неустойки, втраті завдатку тощо). При відсутності хоча б одного з цих елементів (крім випадків безвинної відповідальності) цивільна відповідальність не настає. Підставами звільнення від цивільно-правової відповідальності є випадок і непереборна сила. Випадок (казус) має місце тоді, коли психічний стан особи, що порушила зобов'язання, характеризується відсутністю її вини. Непереборна сила — це надзвичайна і невідворотна за даних умов подія. Ця подія характеризується, по-перше, як зовнішня до діяльності сторін обставина (наприклад, явища стихійного характеру). По-друге, надзвичайність події, що стає непереборною силою, означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка також може викликати певні труднощі для сторін. По-третє, непереборна сила — це подія, яку не можна було відвернути засобами, наявними у даної особи в конкретних умовах її діяльності.
№ 52. Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди (оголошення конкурсу).
Зобов'язання, що виникають з публічного обіцяння винагороди (оголошення конкурсу), є різновидом зобов'язань або зобов'язальних відносин, на підставі яких одна сторона (влаштовувач конкурсу), оголосивши конкурс, зобов'язана сплатити обіцяну винагороду особам (учасникам конкурсу), які подали роботи, що визнані гідними винагороди відповідно до умов конкурсу. Учасниками зазначених зобов 'язальних відносин виступають: з боку влаштовувачів конкурсів — державні, кооперативні або інші громадські організації, яким право оголошувати конкурс надано їх статутами (положеннями) або чинним законодавством України. Учасниками конкурсу можуть бути громадяни (індивідуально чи колективно), організації. Предметом конкурсу є як дії (виконання музичного, художнього твору), так і результат дій (створення машини, картини, роману). Конкурс у цивільному праві є сукупністю односторонніх угод, які повинні бути вчинені як влаштовувачем конкурсу, так і його учасниками. Наприклад, за своєю юридичною природою, оголошення конкурсу є одностороннім волевиявленням влаштовувача конкурсу, тобто односторонньою угодою. Об’ява про конкурс повинна містити зміст завдання, строк його виконання, розмір винагороди, місце представлення, порядок і строк порівняльної оцінки робіт... Якщо конкурс оголошено на твори літератури, літератури, мистецтва, організація отримує право використовувати ті з них що були премійовані. Автори творів зберігають право на отримання винагороди за використання творів, якщо інше не передбачалося об’явою про конкурс. Організація, що оголосила конкурс повинна повернути роботи, які не отримали винагороди учасникам, якщо інше не передбачене об’явою про конкурс.
№ 53. Порядок здійснення цивільних прав і обов’язків недієздатними і обмежено дієздатними громадянами.
Обмежено дієздатний громадянин може лише за згодою піклувальника: а) укладати угоди по розпорядженню майном (купівлі-продажу, дарування, позики, майнового найму, комісії тощо); б) одержувати заробітну плату, пенсію або інші види доходів і розпоряджатися ними. Обмежено дієздатний громадянин вправі самостійно вчиняти дрібні побутові угоди. Обмеження дієздатності не викликає обмеження деліктоздатності, тобто обмежено дієздатний громадянин несе цивільну відповідальність за загальними правилами Громадянин вважається недієздатним з години набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним. Суд винний надіслати