- сприяння розвитку культури, в тому числі реалізації програм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливо малозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості.

Наприклад, це управління театром, заохочення талантів, виробництво фільмів, спонсорство фестивалів, виставок та інше.

- подання допомоги талановитій творчій молоді;

- сприяння охороні і збереженню культурної спадщини, історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;

- подання допомоги у розвитку видавничої справи, засобів масової інформації, інформаційної інфраструктури;

- сприяння розвитку природно-заповідного фонду та природоохоронної справи;

- сприяння розвитку охорони здоров'я, масової фізичної культури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у наданні медичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальні чи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування.

Створення та експлуатація таких установ та організацій, як лікарні, клініки, будинки престарілих та ін. Також це профілактичні установи, наркологічні центри, банки крові, притулки.

- сприяння захисту материнства та дитинства, подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям.

Благодійна організація може одночасно займатися декількома видами благодійної діяльності. Конкретні її напрями визначаються благодійниками і статутами (положеннями) благодійних організацій.

Законодавчі акти, що регулюють діяльність благодійних організацій

Вперше передбачив можливість створення організацій, діяльність яких спрямована на задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших загальних інтересів громадян закон України “Про об’єднання громадян”, прийнятий Верховною Радою 16 червня 1992 року. Однак цей законодавчій акт та підзаконні нормативно-правові акти, що були прийняті на його виконання, не ввели до правової термінології терміни “благодійництво” та “благодійна діяльність”.

Такі терміни вперше було застосовано Постановою Президії Верховної Ради України від 26 жовтня 1992 року “Про благодійні фонди”, із змінами та доповненнями. Одночасно цими актами вперше було дозволено юридичним особам, в тому числі нерезидентам, брати участь у створенні та функціонуванні благодійних фондів, а отже в здійсненні безпосередньої благодійної діяльності в Україні.

Також було прийнято велику кількість законодавчих актів, які стимулюють благодійну діяльність в Україні, насамперед шляхи легального її здійснення в режимі пільгового оподаткування об’єктів та суб’єктів благодійної діяльності.

Це такі законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти: Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р., Указ Президента “Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів” від 30 червня 1995 р., Постанова Кабінету Міністрів України “Про впорядкування, приймання та розподіл гуманітарної допомоги” від 24 липня 1993 р., Розпорядження Кабінету Міністрів від 17 вересня 1993 року, що передбачає звільнення від ввізного мита.

Законодавчим актом, який комплексно та майже цілісно розглядає питання пільгового оподаткування об’єктів і суб’єктів благодійної діяльності є Указ Президента України “Про пільги щодо оподаткування добровільних пожертвувань юридичних та фізичних осіб” від 21 серпня 1995 року.

Чинне законодавство про благодійництво та благодійні організації складається з Конституції України, Закону України “Про благодійництво та благодійні організації” та інших нормативно-правових актів, що регулюють благодійництво та благодійну діяльність і які вже були розглянуті вище.

Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в законодавстві України про благодійництво та благодійні організації, то застосовуються правила міжнародного договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Законодавство про благодійні організації в сфері оподаткування (як заохочення діяльності)

Пільгове оподаткування об’єктів та суб’єктів благодійної діяльності передбачено кількома законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами України.

Це, перш за все Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року, положеннями якого передбачено звільнення від податку на прибуток підприємств коштів, матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що надаються безкоштовно у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань юридичних та фізичних осіб, у тому числі нерезидентів, на користь громадських та релігійних організацій, фондів та установ, метою діяльності яких не є одержання прибутку для здійснення ними екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності, а також звільнення від аналогічного податку чотирьох відсотків балансового прибутку підприємств у вигляді грошових коштів, матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перераховуються такими підприємствами до вищезгаданих фондів, установ, організацій для здійснення ними екологічної, оздоровчої, аматорської, спортивної, культурної, освітньої, наукової та благодійної діяльності.

Досить ефективним для використання при звільненні від податку на добавлену вартість на імпорт є Указ Президента України “Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів” від 30 червня 1995 р., що дозволив господарюючим суб’єктам, а отже і неприбутковим організаціям та благодійним фондам, отримувати необхідні для їх діяльності імпортні товари без справляння податку на добавлену вартість.

Постанова Кабінету Міністрів “Про впорядкування, приймання та розподіл гуманітарної допомоги” від 24 липня 1993 р. передбачає звільнення об’єктів гуманітарної допомоги під час переміщення через митний кордон України від ввізного мита. Однак застосування цього нормативного документа звужено вичерпним переліком об’єктів, що визнаються ним як гуманітарна допомога . Цей перелік є вичерпним і може бути розширений в кожному конкретному випадку разовим дозволом.

Звільнення від ввізного мита також передбачено Розпорядженням Кабінетом Міністрів України від 17 вересня 1993 р. Щоправда, тільки для звільнення від такого мита приладів, обладнання і запасних частин до них, матеріалів для обладнання, реактивів, зразків та матеріалів для дослідів, а також науково-технічної літератури, що возиться в Україну лише фізичними і юридичними особами виключно для