Під час сесії суд ви-слуховує усну аргументацію протягом тижня, а під кінець його на закритій нараді обговорює справи, ухвалює постанови й починає готувати загальні висновки. Жодна сентенція не висловлюється, поки не оголо-шено постанов - здебільшого під кінець весни або на початку літа. Найважливіші постанови Верховного суду наводяться й обговорюються у всеамериканських засобах масової інформації.

Постанови Верховного суду впливають на життя мільйонів людей - від заарештованого, який має право не відповідати на запитання в поліції, але якого слід поінформувати про це право, і до редактора журналу, який силкується з'ясувати, чи публікація компрометуючої стат-ті на відому людину буде порушенням закону. Широкий діапазон впливу деяких справ викликає жваве обговорення в засобах масової інформації. Декотрі з цих спірних питань так ніколи й не знаходять остаточного розв'язання. 1 все-таки якщо справу заслуховує вже Верховний суд, усі докази кожної зі сторін всебічно виважуються. Навіть більше - поста-нови Верховного суду видаються остаточними з того погляду, що їх не може скасувати жоден суд.

Які ж найприкметніші факти та поняття, що їх слід пам'ятати при з'ясуванні діяльності федеральних судів США? Що вважати характе-ристичним - це залежить від особистого погляду кожного, але бодай такі пункти варто пам'ятати всім:*

Федеральні й штатні суди співіснують у своїй діяльності. Штатні суди - суди універсальної юрисдикції, вони розглядають незмірно біль-ше справ, аніж федеральні. Федеральні суди - суди обмеженої юрисдик-ції.*

Суди розв'язують конфлікти через змагальний процес як на рівні першої інстанції, так і на апеляційному, а в прийнятті постанов керують-ся прецедентами.*

Кожна людина має право прийти зі своєю справою до федерального суду (якщо тільки цей суд має відповідну юрисдикцію, як і незаперечне право апеляції - клопотання про перевірку постанови окружного суду. Тільки в рідкісних випадках справа доходить аж до Верховного суду Сполучених Штатів.*

В кримінальних справах суд передбачає для оскарження неплато-спроможних безоплатний юридичний захист.

За нечисленними винятками, юрисдикція Верховного суду є вибірковою. Сторони процесу подають до суду петицію з прохан-ням заслухати справу та винести рішення з її обставин. Суд вирі-шує на свій розсуд, чи задовольнити це прохання, використовую-чи «правило чотирьох». Якщо четверо з дев'яти членів суду дають згоду на т.зв. certiorari — витребування судом вищої інстан-ції справи з нижчої інстанції, справа приймається до розгляду. У протилежному випадку петиція відхиляється і чинним зали-шається рішення нижчого суду.

Існує два шляхи, як домогтися перегляду справи Верховним судом США: апеляція, пов'язана із питаннями законодавства, і дії, передбачені правилом certiorari. Дуже мало справ підпадає під категорію апеляцій в питаннях законодавства. На практиці найчастіше використовують certiorari — це єдиний шлях домогтися перегляду справи Верховним судом. certiorari означає «витребування справи з провадження у нижчому суді до вищого», що є, в цілому, першим кроком в апеляційному процесі, коли юрисдикція вже розпочата. Застосовуючи свою апеляційну юрисдикцію над справами, які надходять з нижчих федеральних судів та вищих судів штатів, суд керується верховенством федерального законодавства, приводить все у відповідність саме до його норм.

Порядок certiorari. З приводу certiorari судді голосують. Питання про підтримку certiorari вирішуються згідно з «Правилом чотирьох», що означає: для надання ходу certiorari потрібні голоси чотирьох суддів. Як і Верховний суд штату, що виконує дискреційну юрисдикцію, так і Верховний суд США покликаний не виправляти окремі дрібні помилки, а служити інтересам закону, системі законодавства взагалі. Через це хід справі надається лише тоді, коли має місце конфлікт у питаннях феде-рального закону, який виник між федеральними апеляційними судами, між одним з них і Верховним судом штату, або коли Верховний суд штату чи федеральний апеляційний суд розв'язали важливе федеральне питання у спосіб, що суперечить рішенням Верховного суду . Загалом Верховний суд одержує приблизно 6000 пети-цій за процедурою certiorari, а переглядає лише 130 з них, тобто приблизно 2 % .

Відмова Верховного суду у наданні certiorari не означає, що нижчий суд виніс правильне рішення з обставин справи, а просто, що суд не приймає до розгляду правничу проблему, яка стано-вить основу справи — принаймні на цей час. Таке може статися че-рез перевантаженість розкладу роботи Верховного суду; неваж-ливість проблеми, порушеної в справі; неясний виклад обставин справи, або бажання суду дочекатися подальшого розгляду про-блеми в інших судах, щоб мати змогу ознайомитися з аргумента-ми інших суддів.

Якщо certiorari надано, справа призначається до слухання. Протилежні сторони подають письмові виклади справи, адвокати представляють усні аргументи перед повним складом суду, а справа вирішується письмовим свідченням. Всі аспекти процесу — рішення з приводу certiorari, слухання аргументів та винесення рішення — здійснюються за участю всіх дев'яти членів Верховно-го суду; окремі засідання не утворюються.

Як правило, Верховний суд переглядає справу після винесення рішення Федеральним апеляційним судом. Взагалі, Верховний суд може дати згоду на перегляд справи до винесення рішення в апеляційному суді, але це повноваження використовується нечас-то — тільки у випадках, що мають велике громадське значення та потребують особливої оперативності. Є тільки одна обставина, за якої Верховний суд може безпосередньо переглядати справу окружного суду. Якщо