До природно-заповідного фонду належать:

1) природні об'єкти—заповідники, біосферні заповід-ники, національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища;

2) штучні об'єкти — ботанічні сади, дендрологічні пар-ки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового ми-стецтва.

Природні заповідники, заповідні зони біосферних за-повідників, національні парки є власністю народу України. Усі інші об'єкти природно-заповідного фонду можуть пере-бувати і в інших формах власності. Охорона об'єктів при-родно-заповідного фонду забезпечується шляхом встанов-лення заповідного режиму; організації систематичних спо-стережень і досліджень; здійснення державного і громадсь-кого контролю; встановлення підвищеної відповідальності та ін. Крім того, ці об'єкти можуть використовуватися лише для: природоохоронних, науково-дослідних, оздоровчих та освітньо-виховних цілей. Управління у сфері охорони при-родно-заповідного фонду здійснює Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його ор-гани на місцях. Безпосереднє управління більшістю об'єктів природно-заповідного фонду здійснюється спеціа-льними адміністраціями, до складу яких входять відповідні наукові підрозділи, служби охорони, господарського та іншого обслуговування. За Законом, право участі в управлінні названими об'єктами належить і відповідним об'єднанням громадян.

4. Правові заходи охорони атмосферного повітря тваринного світу.

Управління у галузі охорони атмосферного повітря здійснюють Кабінет Міністрів України, уряд Автономної Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров я України, місцеві органи державної виконавчої вла-ди, інші державні органи. Вони проводять стандартизацію і нормування у галузі охорони атмосферного повітря. Дер-жавні стандарти у цій галузі є обов'язковими і визначають поняття й терміни, режим використання й охорони атмо-сферного повітря, методи контролю за його станом, вимоги щодо запобігання шкідливому впливу на атмосферне по-вітря та ін. Крім того, встановлюються такі нормативи: еко-логічної безпеки атмосферного повітря; обмежено допусти-мих викидів забруднюючих речовин і шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів стаціонарними джерелами; обмежені нормативи утворення забруднюючих речовин, які відводяться в атмосферне повітря; використання атмосфер-ного повітря як сировини; концентрації забруднюючих ре-човин у відпрацьованих газах. У зв'язку з існуванням дер-жавних стандартів і нормативів держава покладає на підприємства, установи і організації відповідні обов'язки. Так, вони зобов'язані вживати заходів щодо зменшення об-сягів шкідливих викидів, підтримувати у справному стані споруди, устаткування й апаратуру для очищення викидів тощо.

Економічний механізм забезпечення охорони атмосфер-ного повітря полягає у лімітуванні, економічному заохо-ченні і стимулюванні охорони атмосферного повітря.

Законодавство передбачає, що правопорушеннями у га-лузі охорони атмосферного повітря є: порушення норма-тивів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин; перевищення нормативів гранично допустимих рівнів шкідливого впливу фізичних і біологічних факторів; вико-ристання атмосферного повітря як сировини основного ви-робничого призначення без дозволу спеціально уповнова-жених державних органів та ін.

Закон регулює відносини у галузі охорони, викори-стання і відтворення тваринного світу, об'єкти якого пере-бувають у стані природної волі, у неволі чи в напіввільних умовах, на суші, у воді, грунті, повітрі, постійно чи тимча-сово населяють територію України або належать до при-родних багатств її континентального шельфу та морської економічної зони. До об'єктів тваринного світу належать: хордові, в тому числі хребетні і безхребетні тварини в усьо-му їх видовому розмаїтті та на всіх стадіях розвитку, що перебувають у стані природної волі: частини диких тварин; продукти життєдіяльності диких тва-рин; залишки викопних тварин.

Суб'єктом права загальнодер-жавної власності на тваринний світ є держава в особі Вер-ховної Ради України. Окремі об'єкти тваринного світу мо-жуть бути колективною чи приватною власністю.

Основними видами використання об'єктів тваринного свїту законодавство вважає: мисливство; рибальство; вико-ристання об'єктів тваринного світу у наукових, культурно-освітніх, виховних та естетичних цілях; використання ко-рисних властивостей життєдіяльності тварин; використання тварин з метою отримання продуктів їх життєдіяльності; добування диких тварин з метою утримання і розведення в неволі чи в напіввільних умовах для комерційних та інших цілей.

5. Водний кодекс України

Цей кодекс регулює правові відносини з метою забезпе-чення збереження, наукового обгрунтування, раціонального використання вод для потреб населення і галузей еконої" ки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруд-нення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, орга-нізацій і громадян на водовикористання. Водний фонд Укра-їни включає усі води (водні об'єкти) на території України. До водного фонду належать:

1. Поверхневі води: природні водойми (озера), водото-ки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, став-ки) і канали.

2. Підземні води та джерела.

3. Внутрішні морські води та територіальне море. Усі спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охо-рони навколишнього природного середовища, водного гос-подарства, геології, місцевими Радами народних депутатів, судом, арбітражним судом або третейським судом у поряд-ку, встановленому законодавством.

Висновок

Неможливо уявити собі людство поза природою, земними умовами його існування. Життя людини тісно вплітається в систему взаємозв'язків явищ природи, що створюють основу людського буття. Навіть незначні зміни природних умов: температури, вологості, атмосферного тиску, хімічного складу повітря, води тощо) впливають на людину.

Сьогодні людство не може відмовитися від використання природних ресурсів, які є основою матеріального виробництва, але не може й миритися з деградацією нав-колишнього природного середовища внаслідок інтенсивної експлуатації землі, її надр, водних об'єктів, лісів, тваринного і рослинного світу. Тому важливим напрямом суча-сного соціального регулювання відносин в сфері взаємодії природи І суспільства є забезпечення раціонального природокористування. Його метою є задоволення матері-альних потреб суспільства за рахунок наявних і відновлювальних природних ресурсів, визначення найбільш ефективного, економічно вигідного їх використання без