Реферат з правознавства
Поняття та система Цивільного права
Цивільне право України як приватне право.
Предмет правового регулювання цивільного права.
Методи та принципи цивільного права.
Визначення цивільного права.
Система цивільного права.
- Відповідно до ст. 9 ЦК України від 16 січня 2003 р. положення Цивільного кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах господарювання, використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Цивільне право- право приватне.
Поділ системи права на право приватне і публічне. Співвідношення цих понять.
В.С. Бєлих (проф., доктор юрид. наук, зав. Каф. Уральської юрид академії). “Теория хозяйственного права в условиях становления и развития рыночных отношений в России» // Государство и право.-1995.-№ 11.-с. 53-61.//
4 концепції (теорії)
І Теорія інтересу (римський юрист Ульпіан): публічне право є те, яке стосується становища держави; приватне, яке має відношення до користі окремих осіб.
ІІ Теорія методу правового регулювання (німецький юрист А. Тон): публічне право є сферою влади і підпорядкування, а приватне- свободи і приватної ініціативи.
ІІІ Теорія предмету правового регулювання (проф. Д.В. Кавелін): предметом цивільного права є виключно майнові відносини, а предметом публічного- інші.
ІV Теорія суб’єкта (П. Вуарон): публічне право регулює відносини особи з державою; приватне право визначає відносини осіб між собою.
Доцільним є поєднання одразу декількох критеріїв
- Відомий теоретик права С.С. Алєксєєв (Сергій Сергійович. Гражданское право
в современную эпоху.-М.: Юрайт, 1999.) звернув увагу на тенденцію в приватному праві, яка виникла в минулому столітті і триває надалі, а саме: відокремлення від цивільного права окремих галузей законодавства- трудового, сімейного, земельного, підприємницького та інших. На його думку такі процеси дають підстави зробити три висновки:
по-перше, цивільне право і надалі продовжує регулювати основні сфери та засади життя суспільства (статус суб’єктів, власність, цивільний оборот, правонаступництво та ін.);
по-друге, нормативні методи і механізми, з яких виникли трудове , сімейне, земельне та ін. галузі законодавства, залишаються у сфери правового регулювання цивільного права;
по-третє, варто виділяти сім’ю цивілістичних галузей законодавства на чолі з цивільним правом.
2. - Відповідно до ч.1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством України регулююються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини).
Не всі особисті немайнові та майнові відносини є цивільними, а лише ті, що базуються на трьох засадах:
1). юридичній рівності
2). вільному волевиявленні учасників цих відносин
3). майновій самостійності
Майновими є відносини , які виникають щодо майнових благ товарного характеру (це можуть бути не лише речі, але й майнові права, послуги, роботи, що мають майновий еквівалент).
Майнові відносини, в свою чергу, поділяються на дві групи:
речові відносини (статичні, відносини власності)- вказують на належність особам певних майнових благ, на те, що ці особи (суб’єкти речових прав) можуть володіти, користуватися і розпоряджатися ними;
відносини товарного обороту (динамічні, зобов’язальні)- в межах яких відбувається рух (перехід від однієї особи до іншої) майнових благ (купівлі-продаж, перевезення, оренда та ін.).
- Особистими немайновими є відносини об’єктом яких виступають немайнові блага, які не мають майнового еквіваленту.
Поділ особистих немайнових відносин на
пов’язані з майновими (відносини авторства, винахідництво і т.д);
не пов’язані з майновими (відносини щодо честі , гідності та ділової репутації, життя, здоров’я, ім’я та ін.).
Проблема позитивного чи негативного регулювання цих відносин
- Проблема т. зв. “організаційних” (внутрішніх) відносин (проф. Октябрь Олексійович Красавчиков).
3. - В навчальній юридичній літературі (Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн./ за ред. О.В. Дзери.-К.:Юрінком Інтер,2002.) прийнято виділяти певні ознаки методу правового регулювання цивільних відносин:
1). юридична рівність учасників цивільних правовідносин;
2). самостійний організаційно-майновий статус учасників цивільних правовідносин;
3). ініціативно-диспозитивний характер цивільно-правових норм;
4). відновлювально-компенсаційний характер захисних засобів порушеного права.
З них ознакою методу слід визнати хіба що третю.
Метод диспозитивності.
Абсолютна диспозитивність (ст. 11 ЦК- дії осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки;
ст. 247 ЦК – строк дії довіреності
встановлюється у довіреності; якщо не встановлено, то діє до її припинення).
Відносна диспозитивність (ст. 257- позовна давність 3 роки;
ст. 537- виконання зобов’язання внесеннямборгу в депозит нотаріуса).
- Поєднання з імперативним методом (визнання правочину недійсним).
Принципи цивільного права містяться у ст. 3 ЦК України “Загальні засади цивільного законодавства”:
1). неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2). неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;
3). свобода договору;
4). свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом;
5). судовий захист цивільного права та інтересу;
6). справедливість, добросовісність та розумність (ст. 727 ЦК розірвання договору дарування на вимогу дарувальника- якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей).
4. - На думку київського вченого В.І. Синайского (Василь Іванович1876-1949 р.р.) визначення цивільного права треба давати щонайменше у двох розуміннях:
об’єктивне цивільне право
суб’єктивне цивільне право
Об’єктивне цивільне право- це система правових норм, які на основі диспозитивності регулюють майнові та особисті немайнові (цивільні) відносини, що базуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників.
Об’єктивним воно є тому, що правові норми не належать якимось конкретним
особам, суб’єктам.
Навпаки, а). те право особи, яке б). їй забезпечено нормою цивільного права
(об’єктивним правом) є в). цивільним правом у суб’єктивному розумінні.
Суб’єктивне цивільне право- це немайнове або майнове право особи, забезпечегне їй нормою цивільного права.
- Сукупність цивільно-правових норм, які об’єднуються єдністю змісту та внутрішнім зв’язком за предметом правового регулювання називається системою цивільного права.
Світовій цивілістиці відомі дві системи цивільного права:
- інституційна
- пандектна
- В основі Інституційної системи лежала думка
