Курсова робота
на тему :
"Мотив та мета злочину"
План :
ВСТУП
Мотив злочину :
а) поняття мотиву;
б) види мотивів злочину;
в) структура формування мотиву;
Мета злочину :
а) поняття мети;
3. Доказування мотиву та мети злочину;
ВИСНОВК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
Суб'єктивна сторона злочину являє собою психоло-гічний зміст злочину, його внутрішню (по відношенню до об'єктивної сторони) сторону. Вона нерозривно зв'язана з іншими елементами складу злочину, оскіль-ки в психіці суб'єкта знаходять відображення усі об'єктивні якості злочинного діяння.
В юридичній літературі суб'єктивна сторона зло-чину визначається як внутрішня сторона злочину, тоб-то психічна діяльність особи, що відображує ставлен-ня її свідомості й волі до суспільно небезпечного діян-ня, котре нею вчиняється, і до його наслідків Кримінальне право України. Загальна частина / За ,ред. про-фесорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. .
Іноді її визначають дещо інакше, а саме як внутрі-шню сторону злочинного діяння; ті внутрішні проце-си, які відбуваються у психіці осудної особи під час вчинення нею передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. про-фесора П.С.Матишевського, доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка.
.
Але у будь-якому разі сутність визначення цього елемента складу злочину пов'язується з психічним ставленням суб'єкта, яке розглядається та враховуєть-ся лише відносно суспільно небезпечного діяння і його наслідків і повинно характеризуватись конкретною формою вини.
До ознак, які утворюють суб'єктивну сторону зло-чину, відносяться: вина, мотив, мета злочину та емо-ційний стан. Слід зазначити, що останню ознаку суб'єктивної сторони виділяють не всі вчені.
Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Мотив і мета - це факу-льтативні ознаки суб'єктивної сторони злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однознач-но випливають із змісту злочину.
У деяких випадках кримінальний закон вказує на особливий емоційний стан як ознаку суб'єктивної сто-рони. Так відповідно до ст. ст. 116, 123 КК такий емо-ційний стан, як сильне душевне хвилювання, входить до змісту суб'єктивної сторони.
Ознаки, які утворюють суб'єктивну сторону, в реа-льній дійсності являють собою єдине ціле, але в методичних цілях буде доцільно розглянути їх само-стійно, що дасть можливість глибше пізнати їх зміст і сутність, а також визначити їх роль і значення для кри-мінальної відповідальності та покарання винного.
Встановлення суб'єктивної сторони - це заверша-льний стан процесу констатації складу злочину. Гли-боке вивчення суб'єктивної сторони складу злочину полягає в правильному розумінні (тлумаченні) диспо-зиції кримінально-правової норми і в об'єктивному та всебічному аналізі умов і обставин злочинного діяння.
Повне і всебічне встановлення ознак, що характери-зують суб'єктивну сторону злочину є необхідною умовою правильної кваліфікації злочину, визначає ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила, впливає на застосування покарання.
Мотив і мета — це факу-льтативні ознаки суб'єктивної сторони складу злочи-ну. Вони не тільки дають можливість правильно зрозуміти психічний, стан особи в момент вчинення злочину, виявити причини протиправної поведінки, але й точно визначити форму вини і ступінь суспільної не-безпеки особи, і врешті-решт дати правильну кримінально-правову оцінку вчиненому.
Будь-яка вольова поведінка людини, у тому числі і злочинна, виходить, із визначених мотивів і направляється на досягнення певної мети. Між мотивом і метою існує певний внутрішній зв'язок. Як тільки з'являється мотив вчинення злочину, то зразу ж виникає і відповідна мета. Наприклад, наявність корисливого мотиву при вчиненні крадіжки передбачає і наяв-ність мети збагачення за рахунок чужого майна.
Мотив злочину
а) поняття мотиву
Сутність мотиву полягає у тому, що він завжди пов'язаний з певними спонуканнями, які викликали у, особи рішучість вчинити злочин. Мотив - це не прос-то спонукання до дій, а спонукання усвідомлене, обу-мовлене бажанням досягнути певної мети.
Отже, мотив злочину можна визначити як усвідо-млене спонукання особи, яке викликало у неї рішу-чість вчинення злочину. Див.: Кримінальне право України. Загальна частина, за ред. Кондратьєва Я.Ю.
Мотив є спонукальною причиною поведінки людини. Чинником самого мотиву є потреби людини, її емоції, почуття тощо.
Мотив злочину — це усвідомлена спонука особи, яка викликала у неї намір вчинити злочин. Мотив є обов'язко-вою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину у тих випадках, коли він безпосередньо вказаний у диспозиції кримінального закону. У деяких випадках мотив злочину випливає із самого змісту диспозиції кримінального закону, і в цьому випадку він має важливе значення при встановленні складу злочину та форми вини. Наприклад, такі злочини, як розкрадання майна, одержання хабара, вчиняються з корисливих мотивів, хоча вони і не зазначені у відповідних статтях Кримінального кодексу. Неретельність у встановленні мотиву злочину нерідко при-зводить до помилкової його кваліфікації.
Мотив злочину значною мірою характеризує не лише особу злочинця, але і ступінь суспільної небезпечності вчи-неного ним діяння. Див.: Кримінальне право України. Загальна частина, за ред. Матишевського П.С., Андрушка П.П., Шапченка С.Д.
Мотивом злочину називаються спонукання до вчинення злочину.
Мотиви — це усвідомлені потреби людини (в їжі, одязі, житлі, спілкуванні, пізнані, дозвіллі) як дійсні, так і уявні, понукають її до дії.
Безмотивних злочинів немає, як немає безмотивної поведінки взагалі. Значення мотиву в якості ознаки складу злочину в тому, що поки не відомий, не встановлений мотив вчинку, то не можна сказати, що трапилось — злочин чи подвиг.
Мотив це двигун злочину, його внутрішня сила. Мотив має значення для характеристики і оцінки як навмисних, так і необережних злочинів. Наприклад, перевищення водієм швидкості руху транспортного засобу за мотивом виконати більший обсяг роботи й більшу отримати платню, має
