однознач-но випливають із змісту злочину.
У деяких випадках кримінальний закон вказує на особливий емоційний стан як ознаку суб'єктивної сто-рони.
Мотив злочину можна визначити як усвідо-млене спонукання особи, яке викликало у неї рішу-чість вчинення злочину.
Мета - це уявлення про бажаний результат, досяг-нути якого прагне особа.
Види мотивів: благородний — вираже-ним у формі любові, совісності, жалю, співпереживання, доброзичливості, щирості, душевності, сердечності тощо. Мотиви можуть бути і неблагородні: ненависть і помста, злість і ревнощі, корисливість і заздрість, презирство і жорстокість тощо.
Мотиви злочину — це найчастіше такі їх психологічні різновиди, як помста, жорстокість та жадібність.
Найбільш поширеними спонуканнями вчинення злочинів є:
1) корисливість;
2) помста, жадоба помсти;
3) хуліганство;
4) кар'єризм чиновників;
5) жадоба влади.
За Кримінальним законом мотиви поділяються на:
1) ганебні — корисливість, помста, хуліганство;
2) до закону байдужі — допитливість, альтруїзм, помилково зрозумілі інтереси служби.
Мотиви розрізняються на такі, які розуміються, і такі, що реально діють. Перші характеризу-ються тим, що вони лише пояснюють, чому людина діє так, а не інакше. Інші — виконують роль спонукальних сил, що штовхають людину на вчинення конкретної дії. Чіткої межі між мотивами, що розуміються, і мотивами, які реально ді-ють, не існує і можна припустити, що йдеться про одне й те ж саме психічне явище, про його різні аспекти та стадії фор-мування і розвитку.
Мотиви також діляться на раціональні (застосовані на по-требах) і емоційні.
Деякі навмисні злочини, відповідно до своєї законодавчої конструкції, можуть бути вчинені лише за наявності спеціальної мети. Наприклад, розкрадання чужо-го майна (185—189) вчиняється з метою обернення такого майна на свою або іншої особи користь.
Також виділяються такі різновиди мети - як ганебної (збагачення), так і суспільно корисної (наприклад, переміщення через кордон в Україну її історичних чи культурних пам'яток).
Ще хотілося б зазначити, що існують такі цілі: ближні і віддалені, проміжні і результативні, конкретні і невизначені.
На кінець слід зазначити, що при підготовці своєї роботи я використовував різноманітну юридичну літературу відомих українських вчених-правознавців, також в роботі представлені деякі монографічні праці та наведені різноманітні приклади.
Список використаної літератури
Конституція України – Київ, 28.06.96р.
2. Збірник Постанов Пленуму Верховного Суду України. К-2000р.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України за редакцією М.І. Мельника, М.І. Хавронюка, Київ – 2001р.
4. Кримінально-процесуальний кодекс України.
5. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. про-фесорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація.
6. М. Й. Коржанський: Уголовне право України; Київ 1996р.
7. Кримінальне право України (загальна частина) за редакцією Кондратьєва Я.Ю., Київ – 2002р.
8. Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. про-фесора П.С.Матишевського, доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка.
9. Матвійчук В.К., Тарарухін С.А. Суб’єктивна сторона складу злочину / лекція, К.-1994р.
10. Осика І., Сафронов С. Доказування мотиву та цілі як ознак суб’єктивної сторони злочину. Право України, №3, 1997р.