- Стаття 532. Місце виконання зобов'язання

1. Місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі.

Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться:

1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна;

2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові;

3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання;

4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання;

5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.

2. Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

3. - Забезпеченням виконання зобов’язання за договором є додатковий захід майнового впливу на боржника, що стимулює його до виконання свого зобов’язання і задовольняє інтереси кредитора у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе за договором зобов’язань.

- Забезпечення виконання зобов’язання за своїм змістом теж є різновидом зобов’язального правовідношення, однак, воно має додатковий (акцесорний) характер.

- Акцесорний характер забезпечення виконання зобов’язання полягає в тому, що:

1) недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність право чину щодо його забезпечення; в ссвою чергу, недійсність право чину щодо забезпечення виконання зобов’язання не спричиняє недійсність основного зобов’язання (ст. 548 ЦК) - за винятком гарантії (ст. 562 ЦК);

2) забезпечувальне зобов’язання слідує за за долею основного зобов’язання при переході права вимоги (прав кредитора) до іншої особи (ст. 514 ЦК);

3) припинення основного зобов’язання, я0к правило, означає і припинення його забезпечення (ст. 559, 593 ЦК тощо) – за винятком гарантії (ст. 562 ЦК).

- Відповідно до ст. 547 ЦК право чин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі. Недотримання письмової форми такого право чину означає його нікчемність.

- Статтею 546 ЦК встановлені різні види забезпечення виконання зобов’язання. За характером дій кредитора у разі порушення основного зобов’язання їх прийнято поділяти на дві групи:

- зобов’язальні, в яких кредитор має право вимагати вчинення певних дій на його користь іншою особою (що надала забезпечення)

- речово-правові, в яких кредитор має самостійне право накласти стягнення на майно (речове право на чуже майно).

- До зобов’язальних способів належать: неустойка, порука, гарантія та завдаток.

- До речово-правових способів належать: застава і при тримання.

- Згідно з ч.2 ст. 546 ЦК договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Іншим видом, встановленим законом може бути додаткова (субсидіарна) відповідальність учасників Товариства з додатковою відповідальністю за боргами товариства (ст. 151 ЦК); визнання дійсним право чину, який не був нотаріально посвідчений внаслідок ухилення від нотаріального посвідчення однієї із сторін (ст.220 ЦК). У договорі може бути покладено ризик випадкової загибелі речі на іншу особу, яка не є власником (наприклад, наймача).

Неустойка

Ч.1 ст. 549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або

інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Форми неустойки.

- Штраф – це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

- Пеня – це неустойка, що обчислюється у відсотках від уми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

- Відмінності між штрафом і пенею.

Види неустойки:

штрафна;

залікова;

альтернативна;

виключна.

У ч.2 ст. 552 ЦК встановлено загальне правило штрафної

неустойки (сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності збитків у кредитора.

Відсотки на неустойку не нараховуються.

Порука і гарантія

- Ч.1 ст. 553 за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному розмірі.

- Ч.1 ст. 560 ЦК за гарантією банк, або інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку.

- Відмінності між порукою і гарантією:

1) порука виникає на підставі договору, гарантія встановлюється одностороннім правочином;

2) поручителем може виступити будь-який учасник цивільних відносин, а гарантом – лише банк, інша фінансова установа, страхова організація;

3) у разі порушення основного зобов’язання поручитель разом з боржником несуть солідарну відповідальність перед кредитром, гарант відповідає (сплачує грошову суму) виключно відповідно до умов наданої гарантії;

4) у разі виконання зобов’язання поручителем до нього переходять усі права кредитора, гарант після виконання зобов’язання визначеного гарантією отримує право регресу до боржника.

Завдаток

- Ч.1 ст. 570 Завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

- Функції завдатку:

1) забезпечувальна;

2) цивільно-правової відповідальності;

3) доказову;

4) компенсаційну;

5) відступного;

6) платіжну.

- Основною функцією завдатку є забезпечення виконання договірного зобов”язання. Відповідно до ч.1 ст. 571 ЦК якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у