- Втрата завдатку однією стороною або повернення його у подвійному розмірі другою стороною є мірою цивільно-правової відповідальності. На цій підставі можна зробити висновок про те, що завдаток виконує функцію цивільно-правової відповідальності.

- Завдаток виконує функцію підтвердження факту укладення договору, або як її ще називають, доказову функцію. Відповідно до ч.1 ст. 570 ЦК України завдаток видається на підтвердження зобов’язання, тобто є доказом того, що договірне правовідношення, виконання якого ним забезпечується, дійсно виникло. - - Оскільки, сторона, відповідальна за невиконання договору, зобов”язана відшкодувати другій стороні збитки із зарахуванням суми завдатку, він може виконувати також компенсаційну функцію. Відповідно до ч.2 ст. 571 ЦК сторона, винна у порушенні зобов’язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором.

- Норма ч.2 ст. 571 ЦК, є диспозитивною. Тому, сторони зобов”язання, яке забезпечується завдатком, можуть передбачити інше співвідношення між збитками і завдатком. Так, у договір може бути включена умова, згідно з якою, в разі залишення завдатку у сторони, якій його було видано, або повернення подвійного розміру завдатку стороні, яка його видала, заподіяні збитки цій стороні не відшкодовуються. За наявності такої умови завдаток виконуватиме функцію відступного.

- В юридичній літературі поширеною є думка про платіжну функцію завдатку. Ця функція виводиться з ч.1 ст. 570 ЦК України, відповідно до якої грошова сума, що є завдатком, видається однією з договірних сторін в рахунок належних з неї за договором платежів другій стороні.

- Грошовою сумою, що сплачується в рахунок належних за

договором платежів є також аванс. Однак, між завдатком та авансом є суттєва різниця- аванс ніколи не виконує забезпечувальної функції, тобто, не тягне за собою правових наслідків, передбачених для завдатку. У ч.2 ст. 570 ЦК встановлено презумпцію „авансу”.

5. - Ст. 552 ЦК. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Види застав.

І За підставою виникнення:

на підставі договору;

на підставі закону (ст. 164 Кодексу торговельного мореплавства України);

на підставі рішення суду.

ІІ За предметом застави (Законом України „Про заставу” від 2.10.1992 р.):

іпотека (застава нерухомого майна – Закон України „Про іпотеку” від 5.06.2003 р.;

транспортних засобів та космічних об’єктів;

товарів в обороті або у переробці;

заклад (застава рухомого майна);

майнових прав;

цінних паперів.

Сторони у правовідношенні застави

- Заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

- Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

- Момент виникнення права застави

- Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

- Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Стаття 586. Користування та розпоряджання предметом застави.

- З моменту, встановленого законом.

- З моменту набрання законної сили рішенням суду.

- Права заставодавця на заставлене майно

- Заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави.

- Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

- Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним.

- Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.

- Наступна застава (ст. 588 ЦК)

- Наступна застава майна, що вже заставлене, допускається, якщо інше не встановлено попереднім договором застави або законом.

- Перший заставодержатель має переважне право перед наступними заставодержателями на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна. Вимоги наступних заставодержателів задовольняються в порядку черговості виникнення права застави, крім випадку, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

- Правові наслідки невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою

- У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

- За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

- Звернення стягнення на предмет застави

- Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

- Реалізація предмета застави

- Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

- Припинення права застави

Право застави припиняється у разі:

1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2) втрати предмета