№9 від 21.12.1990р. "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді цивільних справ по першій інстанції".

Якщо ж пропущено строк, призначений суддею чи судом, то за заявою строки або іншої особи, яка бере участь у справі, суд може продовжити цей строк. Продовження строку являє собою надання судом нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка (скоріш за все з поважної причини) не була вчинена у заздалегідь встановлений строк. Діючий Цивільний процесуальний кодекс не встановлює порядок розгляду судом питання про продовження процесуального строку та не надає відповідному заявнику право оскаржити відмову в продовженні процесуального строку окремо від оскарження судового рішення (залишаючи це, мабуть, на аналізування з боку самого суду в кожній конкретній справі).

V. Процесуальні строки та проблема законної сили судового рішення.

Вище ми вже вказували, що встановлені діючим законодавством процесуальні строки та методологічні основи застосування цієї правової категорії - це один з найважливіших чинників своєчасного та правильного розв’язання та розгляду цивільних справ.

Але розкриваючи подібну характеристику процесуальних строків в цивільному судочинстві, не можливо не зачепити своєю увагою інший, не менш важливий аспект у застосуванні процесуальних строків (при чому як на теоретичному, так й на правозастосовчому рівні) - безпосередній зв’язок процесуальних строків з проблемою набрання законної сили судовим рішенням. При цьому ми не випадково вказуємо, що це не менш важливий аспект у застосуванні процесуальних строків, бо, не дивлячись на усі спірні точки зору з цього питання можна казати, що винесення та набрання законної сили судовим рішенням (ухвалою) - це, можливо найбільш важливіша стадія (питання, аспект) усього цивільного судочинства (яка тягне за собою найбільш вагомі правові наслідки, у тому числі - закінчення відповідних цивільних процесуальних правовідносин учасників процесу).

Як відомо, наука цивільного процесу (а равно й правозастосовча практика) по-різному формулюють поняття та сутність набуття законної сили судовим рішенням.

Так, декотрі фахівці вважають, що під набуттям законної судовим рішенням слід розуміти його правову дію, маючи вияв в тому, що існування прав, а також фактів, полягаючих у їх основі, встановлюється остатотчно, а тому встановлені рішенням суду підлягають негайному задоволенню за вимогою відповідної особи.11 Авдюков М.Г. "Судебное решение". - М.: Юридическая литератураЛ985г.Стр.137

Інші автори, розглядають законну силу судового рішення як правову дію постановленого судом рішення, оскільки воно за своєю правовою природою є виконанням закону. Також вказується, що судове рішення, яке набуло законної

сили, стає незмінюваним тому, що неможливо вимагати ні його перегляду, ні зміни у будь-якому порядку.11 «Гражданский процесс», ред. В.А. Мусина. - М.: Проспект.2001г.Стр.235

У той же час дещо інакше визначають поняття та сутність законної сили судового рішення у вітчизняній правовій літературі.

Так, декотрі фахівці стверджують, що законна сила судового рішення означає набуття їм якості правосуддя, спрямованого на виконання завдань цивільного судочинства, визначених Цивільним процесуальним кодексом. Властивість судового рішення, набувшого законної сили, на їх думку має прояв у правових наслідках, котрі воно викликає: авторитетність, загальнообов'язковість, стабільність, незмінність, виключність та реалізованість.22 Штефан М.Й. "Цивільний процес". - К.: Ін-Юре.2001р.Стр.368-370

Слід також відзначити, що згідно висновкам фахівців законна сила судового рішення має суб’єктивні та об’єктивні межі.

Законна сила судового рішення з точки зору об'єктивних меж означає дію судового рішення з приводу тих правовідносин, прав та обов’язків, котрі були предметом рішення суду, а також з приводу тих юридичних фактів, котрі слугували його підставою.33 Кройтор В.А. "Гражданский процесс". - X.: Эспада.2002г.Стр.178

Об’єктивні межи законної сили судового рішення завжди визначаються предметом судового рішення. У випадках, коли предмет судового рішення не охоплює обставин, котрі були встановлені при судовому розгляді, таке питання можливо розв’язати шляхом постановлення додаткового рішення.

Законна сила судового рішення з точки зору суб’єктивних меж розповсюджується на сторони та інших осіб, приймаючих участь у справі. Ці суб’єкти не можуть знову пред’явити той самий позов до суду.

У той же час, законна сила судового рішення розповсюджується тільки на тих юридично зацікавлених осіб, котрі притягалися до участі у процесі як особи, приймаючи участь у справі, та котрі мали можливість захищати у суді свої права. На особу, котра мала юридичну зацікавленість у справі, але не була притягнута до участі у справі як учасник процесу, закона сила рішення у такому її

розумінні не розповсюджується, а відповідно й не розповсюджуються діючи правила про використання процесуальних строків — таким чином така особа у змозі аналізувати та заперечувати тіж самі факти та правовідносини у іншому процесі.11 Зейкан Я.П. "Недоліки законодавчого регулювання цивільного процесу"// Вісник Верховного Суду Украиїни.№2.2003р.

Вище ми вже розглядали наслідки набуття законної сили судовим рішенням. В той же час можливо відмітити, що законна сила рішення, хоч й розкривається в його наслідках, але має свій зміст, який не слід плутати з наслідками набуття рішенням законної сили.

Таким чином законна сила рішення - це юридична дія судового рішення, суть якого зводиться до його незмінності та виключності.22 "Гражданский процесс", ред. Комарова В.В. - X.: Одиссей.2001г.Стр.208-210

При цьому незмінність судового рішення полягає у неможливості