Контрольна робота з правознавства
Поняття громадянського суспільства, всеукраїнський референдум, гарантії місцевого самоврядування
Поняття громадянського суспільства та закономірності його формування в Україні.
Серед раніше перелічених елементів громадянського сус-пільства основоположними є:
а) економічна основа конституційного ладу в Україні;
б) пріоритет прав і свобод людини у взаємовідносинах держави і особи.
Вище було з'ясовано, що поряд з державою, яка здійс-нює державну владу, Конституція України передбачає також існування громадянського суспільства як системи відносно автономних щодо держави інститутів, які забезпечують кон-кретні способи соціального існування людей на підставі їх осо-бистої свободи, обумовленої правом демократичної держави.
Виходячи з того, що існує державний лад, окремі вче-ні під громадянським суспільством розуміють існування суспільного ладу як вільного вибору людиною форм економічного, політичного і соціального життя, завдяки яким за-безпечуються права і свободи людини.
Серед згаданих інститутів громадянського суспільства основоположними, тобто такими, які є базою інших елемен-тів громадянського суспільства, є економічна основа і систе-ма України (власність, її основні форми, підприємництво то-що), а також права і свободи людини і громадянина, особливо сім'я, сфера виховання, освіти, науки, культура, норми етики поведінки людей, сфера приватних інтересів і потреб людини, організація і діяльність об'єднань громадян.
Економічну основу конституційного ладу в Україні згід-но зі ст. 13 Конституції становлять земля, її надра, атмо-сферне повітря, води та інші природні ресурси, що знахо-дяться у межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економіч-ної зони, які є об'єктами права власності Українського наро-ду. Від його імені права власника здійснюють органи держав-ної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України.
Отже, згадані об'єкти належать єдиному суб'єктові — Українському народові, право ж власності органів держави є вторинним, похідним від основного власника.
Для економічної системи України, яка базується на зга-даній економічній основі держави, характерна багатоманіт-ність форм власності. Правове регулювання відносин влас-ності здійснюється за допомогою норм різних галузей права, центральне місце серед яких належить конституційним нор-мам, що є основою всього правового регулювання відносин власності в державі.
Основне завдання цих норм — юридичне закріплення форм власності, які визнаються і гарантуються державою.
Конституція України визначає конкретні складові своєї економічної системи. Згідно з частинами 1—3 ст. 41 Консти-туції ними є: приватна, державна, комунальна та інте-лектуальна власність.
Під особливою охороною держави за ст. 14 Конституції України перебуває земля як основне національне багатство, причому право класності на землю гарантується, набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та дер-жавою виключно відповідно до закону.
Конституція України у ч. 2 ст. 13 і ст. 41 встановлює, що кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Ко-жен (тобто людина і громадянин) має право володіти, корис-туватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приват-ної власності набувається у порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користува-тися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.
Конституція України передбачає взаємні обов'язки суб'єктів власності і держави. Згідно з частинами 3 і 4 ст. 13 Конституції власність зобов'язує, тобто вона не повинна ви-користовуватися власником на шкоду людині і суспільству. У свою чергу держава повинна забезпечиш захист прав суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спря-мованість економіки, причому всі суб'єкти права власності рінні перед законом.
Нарешті, Конституція України передбачає конкретні форми захисту. Згідно з частинами 4—7 ст. 41 Конституції ніхто не може бути протиправно позбавлений права власно-сті, виходячи з того, що право власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права власності може бу-ти застосоване лише як виняток, з мотивів суспільної необ-хідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їхньої вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їхньої вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Використання власності не може завдавати шкоди пра-вам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Конкретною формою захисту прав власника є судовий захист (ч. 3 ст. 8 Конституції).
Пріоритет прав і свобод людини у взаємовідносинах держави і особи виявляється перш за все у тому, що Конституція України розглядає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку як найвищу соці-альну цінність. Тобто первинним є особа, вторинним — дер-жава. Це співвідношення знаходить своє закріплення у ч. 2 ст. 3 Конституції України, в якій зазначається, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямова-ність діяльності держави, тобто держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Ці принципові положення, які визначають відносини дер-жави і людини, є основою для вирішення докорінного, більш загального питання про співпрацю на конституційному рівні різних за своїм соціальним призначенням інститутів — дер-жави і громадянського суспільства, основою якого є людина.
Визнання людини, її прав і свобод найвищою цінністю саме на конституційному рівні створює фундамент не лише консти-туційного ладу України, а й конституційного захисту громадян-ського суспільства від пригноблення особи, її прав і свобод.
Зв'язок між визнанням людини, її прав і свобод найви-щою соціальною цінністю та конкретними правами і свобода-ми, викладеними у розділі II Конституції України, визначе-ний у п. 3 ст. 3 Конституції, в