Курсова робота з правознавства

Поняття та види співучасті

План :

ВСТУП

1. Поняття та ознаки співучасті у злочині

Поняття співучасті

Ознаки співучасті

2. Форми та види співучасті

Проста форма співучасті

Складна форма співучасті

група без попередньої змови

група з попередньою змовою

організована група

злочинна організація

3. Види співучасників у злочині

Виконавець

Організатор

Підбурювач

Пособник

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Поняття злочину є центральним у будь-якій право-вій системі. Проте у кримінальних законах ряду країн визначення поняття злочину або зовсім не даються, або є формальними (такими, що відображають лише юридичну властивість злочинів). Формальне визна-чення поняття злочину дається, зокрема, у КК Іспанії, ФРН, Швеції, Франції, США. Формальними, як прави-ло, є доктринальні визначення поняття злочину у за-рубіжній теорії права. Злочином визнається діяння, заборонене законом (причому часто - не тільки кримі-нальним) під загрозою покарання.

На відміну від багатьох інших країн, в Україні по-няття злочину не лише має значне теоретичне обґрун-тування, а й отримало своє законодавче закріплення і містить у собі необхідну і достатню кількість ознак, які дають можливість відмежувати злочин від інших правопорушень та від правомірної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КК "злочином є передба-чене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину".

Наведене поняття злочину є формально-матеріаль-ним і містить вказівку на такі обов'язкові ознаки злочи-ну:

1) злочином є лише діяння (дія або бездіяльність);

2) це діяння вчинене суб'єктом злочину;

3) воно є вин-ним;

4) вказане діяння є суспільно небезпечним;

5) від-повідне діяння передбачене чинним КК. Останнє, крім того, має на увазі, що обов'язковою ознакою злочину є також

6) кримінальна караність.

Відсутність хоча б од-нієї із цих ознак вказує на відсутність злочину.

Хоча переважна більшість злочинів є аморальними діяннями, проте аморальність не є обов'язковою озна-кою злочину: поряд з аморальними КК може передба-чати як злочини діяння, що є нейтральними до моралі.

Отже, як зазначалося раніше, злочин – це суспільно небезпечне винне діяння. Також, як нам відомо, значна частина злочинів вчинюється декількома особами (суб’єктами злочину), тобто у співучасті.

На мій погляд питання співучасті сьогодні дуже актуальне (через постійний зріст організованої злочинності) і потребує ретельного розгляду.

Поняття та ознаки співучасті у злочині

поняття співучасті

Співучасть у злочині є однією з форм злочинної ді-яльності. Такого роду діяльність має свої правові осо-бливості, які дозволяють виділяти співучасть у самостійний кримінально-правовий інститут. ЇЇ специфіка полягає у тому, що:

а) участь у вчиненні злочину двох або більше осіб обумовлює його підвищену суспільну небезпеку;

б) склад злочину виконується лише завдяки спільній діяльності всіх співучасників. У діяннях окремих із них можуть бути відсутні всі ознаки злочи-ну, вказані у статті Особливої частини КК. Вчинення злочину у співучасті полегшує досягнення злочинного результату, ускладнює його розкриття та притягнення винних до відповідальності.

Відповідно до ст. 26 КК співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Ознаки співучасті

Законодавче визначення поняття "співучасть" вклю-чає в себе такі ознаки:

3) умисний характер діяльності співучасників.

Перші дві ознаки в теорії кримінального права при-йнято вважати об'єктивними, а останню - суб'єктивною.

Першою об'єктивною ознакою співучасті є мно-жинність учасників злочину. Закон говорить про "декількох суб'єктів злочину", що передбачає участь у вчиненні злочину двох чи більше суб'єктів злочину. Та-ким чином, участь у вчиненні одного і того умисного злочину двох чи більше осіб, які відповідно до закону не є суб'єктами злочину (наприклад, неосудних) не утворює співучасті у злочині. Це саме стосується і ви-падків, коли лише один з учасників такого злочину є суб'єктом злочину, а інші - ні. Вказане положення суттєво відрізняється від положень про співучасть КК 1960р., який визначав її як "умисну спільну участь двох або більше осіб у вчиненні злочину", що дозво-ляло визнавати співучастю і відповідним чином оці-нювати з позиції кримінального закону дії учасника групового злочину (наприклад, зґвалтування, грабежу тощо) і в тому разі, коли інші учасники через неосудність або недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність не були притягнуті до криміналь-ної відповідальності.

Закон може передбачати різні ознаки суб'єкта злочи-ну для різних учасників спільної злочинної діяльності. Це є характерним для складів злочинів, де виконавцем може бути лише спеціальний суб'єкт (для таких спів-учасників, як організатор, підбурювач, пособник наяв-ність ознак спеціального суб'єкта не є обов'язковою: ними можуть бути осудні особи, які досягли віку, з яко-го може наставати кримінальна відповідальність). Бути співучасником у злочинах, відповідальність за які зако-ном встановлена з 16 років, можуть особи, які досягли 16-річного віку, а в злочинах, відповідальність за які встановлена з 14 років, - особи, які досягли 14-річного віку. Що стосується злочинів, за вчинення яких встановлена відповідальність з іншого віку (наприклад, з 18 років), то співучасниками в таких злочинах можуть бути особи, які досягли 16 років.

Спільне скоєння злочину означає: взаємну обумовленність злочинних діянь двох і більше осіб, єдиний для них злочинний наслідок, причинний зв'язок між діянням кожного співучасника і загальним злочинним наслідком, ці елементи спільності тісно пов'язані і практично проявляються в нерозривному зв'язку Советское уголовное право. Чнсть общая / Здравомислов Б.В..

Головною рисою спільності дій (бездіяльності) співучасників є те, що дії (бездіяльність) кожного з них є складовою частиною загальної діяльності з вчи-нення злочину. Вони діють разом, вносячи кожний свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного співучасника за конкретних обставин є необ-хідною умовою для вчинення злочинних дій (бездія-льності) іншим співучасником, а, зрештою