Забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп передбачає створення необхідних умов для існування цих об'єд-нань і здійснення ними злочинної діяльності. Воно може полягати у фінансуванні такої діяльності, прихо-вуванні її, контррозвідувальному, розвідувальному, правовому, медичному, побутовому, інформаційному забезпеченні, забезпеченні особистої охорони органі-заторів та керівників злочинної організації чи інших злочинних груп, легалізації доходів, отриманих зазна-ченими об'єднаннями злочинним шляхом, забезпечен-ні їх прикриття від соціального контролю, у т. ч. від притягнення учасників таких об'єднань до криміналь-ної відповідальності тощо.

Але учасники злочинної організації несуть кримінальну відповідальність лише за ті злочини, в яких вони брали участь. Ті особи, які не брали безпосередньо участі в якомусь окремому злочині, підлягають відповідальності за членство в цій організації Коржанський М.Й. Кримінальне право України..

Види співучасників

Відповідно до ч. 1 ст. 27 КК співучасниками зло-чину, поряд із виконавцем, є організатор, підбурю-вач та пособник.

Указана класифікація співучасників грунтується на тій функціональній ролі, яку виконує конкретний суб'єкт при спільному вчиненні злочину. У свою чергу роль кожного суб'єкта визначається його вкладом у досягнення загального результату, характером вико-нуваних дій (бездіяльності), їх інтенсивності.

Ступінь участі - це інтенсивність діяння кожної із осіб, які діють спільно, щодо виконання своєї ролі у вчиненні злочину. характер участі визначав функціональну роль кожного співучасника в спільному злочину. Головною ознакою, за якою вирізняють виконавця, організатора, підбурювача і пособника слід вважати характер дій, які вчиняв кожен із них Кримінальне право України. Загальна частина (ред.Матишевського П.С.).

3.1 Виконавець

Виконавцем (співвиконавцем) злочину визнається особа, яка безпосередньо вчинила злочин. Ознаками такої особи, відповідно до ч. 2 ст. 27 КК, є такі: 1) вона є суб'єктом злочину; 2) вчинила злочин, передбачений КК; 3) вчинила такий злочин у співучасті з іншими суб'єктами злочину.

Під вчиненням злочину розуміється повне або час-ткове виконання співучасником безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне, об'єктивної сторони злочину. Наприклад, при вимаганні виконавцем є не тільки той, хто пред'явив вимогу про передачу майна, а і той, хто додав до неї відповідну погрозу.

Вчинення злочину у співучасті з іншими суб'єк-тами злочину означає, що виконавець, вчиняючи зло-чин, діє спільно з іншими особами, які, будучи суб'єк-тами злочину, виконують роль організатора, пособника, підбурювача чи співвиконавця.

Особа визнається виконавцем злочину тоді, коли вона вчиняє злочин безпосередньо, тобто особисто ви-конує об'єктивну сторону злочину, або шляхом використання інших осіб, які відповідно до закону не під-лягають кримінальній відповідальності за скоєне. В останньому випадку має місце так зване посереднє вчинення злочину: виконавець особисто не виконує дій, які утворюють об'єктивну сторону складу злочи-ну, передбаченого Особливою частиною КК, або осо-бисто виконує лише частину таких дій. Іншу їх необ-хідну частину або усі такі дії виконують інші особи, які в силу певних, передбачених законом обставин, не підлягають кримінальній відповідальності за скоєне.

Указаними обставинами є такі, за наявності яких особа не може бути притягнута до кримінальної від-повідальності: а) взагалі - через неосудність особи (ч. 2 ст. 19 КК) чи недосягнення нею віку, з якого мо-же настати кримінальна відповідальність (ст. 22 КК) або б) за вчинення даного злочину - якщо це злочин зі спеціальним суб'єктом. Такими обставинами не мо-жуть бути визнані передбачені кримінальним законом умови спеціального звільнення від кримінальної від-повідальності (так звані компромісні норми - ч. 2 ст. 111,ч.2ст. 114КК).

У випадках використання для вчинення злочину осіб, які відповідно до закону не підлягають криміна-льній відповідальності за скоєне, зазначені особи у правовому розумінні виконують роль своєрідного зна-ряддя чи засобу вчинення злочину: співучасник, який фактично діє як організатор, пособник або підбурю-вач, за допомогою їх дій (бездіяльності) досягає зло-чинного результату. Оскільки особи, які фактично вчинили злочин, не підлягають відповідно до закону кримінальній відповідальності за скоєне, а вчинене ними діяння як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками є злочинним, то виконавцем злочину визна-ється суб'єкт злочину, який спрямовував дії зазначе-них осіб і усвідомлював обставини, що виключають визнання їх суб'єктами злочину.

Якщо для виконання об'єктивної сторони злочину використовувалась неповнолітня особа, яка не досягла віку кримінальної відповідальності, організатора чи підбурювача слід не лише визнавати виконавцем зло-чину, який він вчинив за її допомогою, а й додатково кваліфікувати його дії за ст. 304 КК, як втягнення не-повнолітнього у злочинну діяльність.

3.2 Організатор

Організатором злочину є особа, яка вчинила хоча б одну з таких дій: 1) організувала вчинення злочину (злочинів); 2) керувала підготовкою злочину (злочи-нів) або його (їх) вчиненням; 3) утворила організовану групу чи злочинну організацію; 4) керувала організо-ваною групою чи злочинною організацією; 5) забезпе-чувала фінансування організованої групи чи злочинної організації; 6) організовувала приховування злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організа-ції (ч. З ст. 27 КК).

Організація вчинення злочину (злочинів) полягає у діях, які направляють, об'єднують інших співучасни-ків на вчинення одного чи декількох злочинів чи ко-ординують їх поведінку. При цьому ініціатива вчи-нення злочину може і не належати організатору, а бу-ти лише підтриманою ним. Дії по організації злочину полягають, зокрема, у: а) залученні до вчинення зло-чину виконавців, пособників, підбурювачів чи інших організаторів; б) розподілі обов'язків між ними; в) визначенні об'єкта (предмету) посягання; г) роз-робці плану вчинення злочину. Основне завдання, на виконання якого зосереджена