Реферат з правознавства

Місце і роль права і системі соціальних норм, поняття системи права як внутрішньої його організації, загальна характеристика основних галузей права України.

План

Місце і роль права і системі соціальних норм.

Поняття системи права як внутрішньої його організації.

Загальна характеристика основних галузей права України.

Вступ

Формування духовного світу людини, має актуальне значення для побудови незалежної Української держави з соціальними відносинами і правовою системою.

Важливий етап правого виховання молоді був ознаменований прийняттям у 1996 р. Конституції України.

Одним з найоптимальніших шляхів формування правової свідомості та правової культури молоді є засвоєння основ правознавства в навчальному процесі. Зокрема, усні професійно-технічних навчальних закладів для законодавчої орієнтації в подальшому житті та професійній діяльності повинні здобути необхідний мінімум правових знань.

Виходячи з конституційних положень молодь повинна чітко усвідомлювати як власні права і свободи, так і обов’язки перед суспільством, володіти правовою свідомістю, правовою культурою.

1) Місце і роль права в системі соціальних норм

Стаття 8. В Україні визначається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Соціальні норми — це загальні правила пове-дінки людей у суспільстві, що зумовлені об'єктивни-ми закономірностями, є результатом свідомої вольової діяльності певної частини чи всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціаль-ного впливу.

Залежно від способу їх утворення й забезпечення соціальні норми класифікують як: юридичні; мо-ральні; корпоративні (громадських організацій, політичних партій, інших об'єднань громадян); звичаї чи традиції.

Залежно від сфери соціальних відносин, що регулюються нормами, їх поділяють на: економічні; політичні; сімейні; релігійні; етики та естетики; організаційні; соціально-технічні.

Юридичні (правові) норми — загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки, що вста-новлені (санкціоновані) державою, охороняються, захищаються і гарантуються нею та містяться в нормативно-правових актах.

Моральні норми — правила поведінки, що базую-ться на моральних поглядах суспільства на добро і зло, справедливе й несправедливе, гуманне й негу-манне, л забезпечуються насамперед внутрішньою переконаністю та силою громадської думки.

Корпоративні норми — правила поведінки, що встановлюються й забезпечуються політичними пар-тіями, громадськими організаціями та іншими об’єднаними людей.

Звичаї чи традиції — правила поведінки, що істо-рично склались і увійшли (перетворились) у звичку людей.

Аби показати, що право є особливим видом соці-альних норм, слід порівняти ознаки правових та ін-ших соціальних норм.

Так, правові норми, що у своїй сукупності утво-рюють право:*

виникають разом із виникненням держави;*

встановлюються чи санкціонуються державою;*

виражають волю керівної частини суспільства;*

утворюють внутрішньо узгоджену цілісність, єд-ність (систему права);*

існують у суспільстві як одна система норм;*

формулюють правила поведінки у вигляді прав та обов'язків;*

правила поведінки формально визначені за зміс-том;*

мають певні форми зовнішнього виразу;*

мають точно визначені межі дії;*

забезпечуються державним примусом та іншими засобами.

Інші соціальні норми, що утворюють систему со-ціального регулювання:*

існують у будь-якому суспільстві;*

встановлюються чи санкціонуються іншими суб'єктами;*

виражають волю різноманітних частин населен-ня;*

можуть існувати й безсистемне, не будучи, внутрішньо узгодженими;*

існують здебільшого у вигляді декількох віднос-но самостійних систем нормативного регулю-вання;*

виражаються не тільки через права та обов'яз-ки, а й через загальні принципи, цілі, гасла то-що;*

зазвичай позбавлені формальної визначеності;*

можуть виражатись у будь-яких, не завжди фік-сованих, формах;*

не завжди мають точно визначені межі дії;*

забезпечуються звичкою, внутрішнім переко-нанням, моральним, громадським впливом та іншими позадержавними засобами.

Отож, право, як особливий, вид соціальних норм, відрізняється від інших соціальних норм взаємо-зв'язком із державою, напрямками впливу на су-спільні відносини.

2) Поняття системи права як внутрішньої його організації

Регулювання й охорону суспільних відносин право здійснює через відповідну систему.

Система права — це внутрішня форма права, яка має об'єктивний характер побудови, що відоб-ражається в єдності та узгодженості всіх її норм, диференційованих за правовими комплексами, галу-зями, підгалузями, інститутами й нормами права.

Право складається з численних правових норм. Аби правильно вибрати ту чи ту правову норму для їх реалізації, треба знати, що вони об'єднуються не за випадковими ознаками; між ними є конкретна схожість і відмінності. Завдяки цій об'єктивній зу-мовленості й характерним ознакам схожості, відмін-ностей правових норм усе право можна подати як визначену систему.

Об'єктивна зумовленість права характеризується тим, що, по-перше, вона є явищем другорядним від-носно економіки і входить до надбудови суспільства. По-друге, право включається до ширшої системи, що зветься правовою. Тому праву притаманні такі об'єктивні властивості:*

воно розвивається через правовідносини, поро-джувані економічними відносинами, а вже по-тім установлювані чи санкціоновані державою;*

під впливом правовідносин і правосвідомості розвивається не тільки норма права, право, а й правова система і правова надбудова;*

право не слід зводити тільки до правових норм, його належить розглядати у взаємодії з іншими елементами правової системи (наприклад, пра-вове регулювання та його механізм, правовідно-сини, правосвідомість та ін.);*

система норм права є елементом системи право-го регулювання, взаємодії об'єктивного та суб'-єктивного права, правовідносин і правосвідомості. Водночас у правових джерелах існують і антисистемні тенденції (приміром, конкуренція норм права);*

ступінь розвиненості системних властивостей прана багато в чому залежить від розвиненості всієї правової системи. Це означає, що систему права слід вивчати в межах певної правової сис-теми.

До основних ознак системи права слід віднести: поділ усієї сукупності норм права на взаємозв'язані правові комплекси, галузі, підгалузі, інститути пра-ва; єдність і узгодженість між собою норм права, що складають систему права; об'єктивний характер по-будови системи права.

Отже, для будь-якої держави право функціонує як едина, юридично цільна, внутрішньо узгоджена система