загальнообов'язкових правил поведінки. Важливим аспектом такої внутрішньої узгодженості є структура права, як закономірна організація його елементів.
Первинним ланцюжком системи права є нормативно-правовий припис (норма прана). Це загально-обов'язкове, формально визначене правило поведін-ки суб'єкта права, що криє в собі державно-владне веління нормативного характеру, встановлюється, санкціонується і забезпечується державою для регу-лювання суспільних відносин.
Ознаки норм права, що відрізняють їх від індиві-дуально-правового припису:*
вони узагальнюють типові, тобто такі, що неод-норазово повторюються, життєві ситуації;*
розраховані на невизначену кількість суспіль-них відносин;*
адресовані неперсоніфікованому колу суб'єктів, дозволяють окреслити межі поведінки всіх суб'-єктів, що підпадають під таку ситуацію;*
діють у часі та просторі неперервно;*
чинність дії правової норми припиняється або скасовується уповноваженими суб'єктами.
Стаття нормативно-правового акта виступає зов-нішньою формою норми права і нормативно-право-вого припису як цільного, логічно завершеного дер-жавно-владного веління нормативного характеру. Стаття нормативно-правового акта і норма права часто збігаються, коли структурні елементи норми права відображено в статті .чакону. Проте здебільшо-го в статті викладаються не всі елементи норми пра-ва. Залежно від цього розрізняють прямий, поси-лальний чи бланкетний (відсильний) способи викла-дення норми в статті.
Прямий спосіб застосовується тоді, коли всі еле-менти норми права містяться в статті нормативно-правового акта; посилальний — коли робиться поси-лання на іншу статтю чи статті; бланкетний (від-сильний) — коли стаття відсилає до іншого нормативно-правового акта.
Норма права мас внутрішню структуру, що виражається в її внутрішньому поділі на окремі елементи, зв'язані між собою: гіпотезу, диспозицію, санк-цію.
Гіпотеза — частина норми права, яка містить умови, обставини, з настанням яких можна чи необ-хідно здійснювати правило, що міститься в диспо-зиції.
Диспозиція — частина норми, що містить суб'єктивні права та юридичні обов'язки, тобто само пра-вило поведінки.
Санкція - така частина норми права, в якій подано юридичні наслідки виконання чи невиконання правила поведінки, зафіксованого в диспозиції. Санкції можуть бути каральними (штрафними), відновними чи заохочувальними (позитивними).
Диспозиції, гіпотези і санкції за складом поділяються на прості й складні та альтернативні, а за ступенем визначеності змісту — на абсолютно чи відносно визначені.
Правові норми можна групувати залежно від підстав у різні види. Залежно від суб'єктів, що прийняли нормативно-правовий акт, норми права можуть бути прийняті законодавчими, виконавчи-ми, судовими, контрольно-наглядовими органами, громадськими об'єднаннями, трудовими колектива-ми, населенням.
Загальна характеристика основних галузей права України.
Залежно від галузі права розрізняють конститу-ційні, адміністративні, фінансові, цивільні, кримі-нальні та інші правові норми; за характером диспозиції зобов'язальні, заборонні; за способом виразу правила в диспозиції — імперативні, диспозитивні; за функціями у правовому регулюванні — матеріальні та процесуальні (процедур-ні); за терміном дії в часі — такі, що діють постійно і тимчасово; за терміном дії у просторі — загально-державні та місцеві; за колом осіб, на яких норма поширює свою дію, — загальні (що діють на всіх громадян), спеціальні (що діють на певне коло осіб), виняткові (усувають дію норм щодо певних суб'єк-тів). Можна розглядати й інші підстави для класифі-кації норм права.
Трудове право - право система правових норм, які регулюють трудові відносний, що виникають у процесі праці, без якої не може існувати жодне суспільство.
Цивільне право сукупність правових норм, які регулюють майнові, товарно-грошові та деякі інші підносний, пов'язані чи не пов'язані з майновими, а також особисті немайнові відносини, засновані на рівності учасників цих відносин.
Шлюбно-сімейне право — система правових норм, які регулюють правовідносини шлюбу, сім'ї, усиновлення опіки і піклування та реєстрації актів грома-дянського стану.
Житлове право в Україні регулює специфічний вид суспільних відносин, які виникають у сфері за-доволення людиною та громадянином природної потреби в житлі.
Екологічне право — система правових норм, які регулюють суспільні відносини між людьми у сфері використання та охорони навколишнього природно-го середовища.
Підприємницьке право система правових норм, які регулюють суспільні підносний у сфері підпри-ємництва, тобто самостійної, ініціативної, система-тичної на власний ризик діяльності з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і торгів-лі к метою одержання прибутку.
Кримінальне право — система кримінальних норм, установлених законодавчим органом, що ви-значають основи і принципи кримінальної відпові-дальності, встановлюють, які суспільне небезпечні діяння є злочинами, які вид і міра покарання мо-жуть застосовуватися до особи, котра скоїла злочин.
Земельне право — система правових норм, які регулюють правовідносини у сфері володіння, розпорядження й користування землею, визначають землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, промисловості, транспорту, зв'язку, оборони, землі природооздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, лісового і водного фондів, землі запасу.
Юридичний процес — система взаємопов'язаних правових форм діяльності уповноважених держав-них органів, посадових осіб, а також визначення Ін-ших суб'єктів, що виражається v здійсненні опера-цій для вирішення юридичних справ, які спричиня-ють відповідні юридичні наслідки (документи чи рішення) і регулюються процедурно-процесуальни-ми нормами,
Конституційне процесуальне право — система правових норм, які регулюють порядок проведення конституційного провадження, ухвалення та вико-нання рішень і висновків Конституційного Суду Ук-раїни,
Адміністративне процесуальне право — система адміністративних процесуальних норм, які регулю-ють порядок реалізації норм адміністративного права.
Кримінально процесуальне право — система кримінально-процесуальних норм, які регулюють поря-док порушення кримінальних справ, проведення щодо них дізнання і попереднього слідства, судового розгляду, винесення вироків та інших судових рішень, організації їх виконання.
Цивільно-процесуальне право — система цивіль-но-процесуальних норм, які регулюють порядок су-дові по розгляду і винесення рішень у цивільних, трудових, шлюбно-сімейних, житлових, земельних тa деяких інших справах та організація виконання ухвалених рішень.
Арбітражне процесуальне право — система арбітражно-процесуальних норм, які регулюють порядок застосування норм господарського права та визнання суб'єктів господарської діяльності банкрутами.
Висновок
Для будь-якої держави право функціонує як єдина юридично цільна, внутрішньо узгоджена система загальнообов’язкових правил поведінки.
Право можна однаковою мірою застосовуватись до