Реферат на тему:
“ Система обов'язків людини і громадянина. Система прав дитини. Релігійні права дитини: теоретичні та практичні аспекти”
Зміст
Система обов'язків людини і громадянина.
Система прав дитини.
3. Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі
Релігійні права дитини: теоретичні та практичні аспекти.
Система обов'язків людини і громадянина
Юридичний обов'язок — гарантована законом міра суспільне необхідної (корисної) і державно доцільної поведінки особи, об'єктивно обумовлена потребами існування та розвитку інших осіб, соціальних груп, націй, людства. Можна сказати, що юри-дичний обов'язок — це перепона на шляху сваволі, хаосу, всього того, що заважає нормальному розвитку суспільства.
Обов’язок — парна категорія з правом, тому що обов'язок служить засобом забезпечення прав. Права людини і громадянина, якими б великими вони не були, усе ж не є безмежними, абсолютними, оскільки їхнє використання не повинно завдавати шкоди іншим людям, суспільству в цілому. Це застереження міститься в Загальній декларації прав людини (п. 2 ст. 29): «При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна підда-ватися лише таким обмеженням, які встановлені законом ви-ключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших і задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального Добробуту в демократичному суспільстві». Використання людиною своїх прав одночасно пе-редбачає її обов'язок захищати і зміцнювати ці права — заради самого себе та заради інших. Навіть громадяни розвинутих де-мократій часто невірно розуміють цю рівність і нерідко корис-туються правами, ігноруючи обов'язок.
Права існують лише тоді, коли визнаються іншими громадя-нами держави. Свої вимоги до громадян держава формує в сис-темі обов'язків і встановлює заходи юридичної відповідальності за їх невиконання. Громадяни — самі хранителі своєї свободи, напрямки та межі зовнішнього вираження якої надані в правах. Саме для того, щоб зміцнити свої права, громадяни в демокра-тичному суспільстві приймають на себе зобов'язання і виконують свої обов'язки. В Загальній декларації прав людини (п. 1 ст. 29) визначено: «Кожна людина має обов'язки перед суспільством, у котрому лише й є можливим вільний і повний розвиток її осо-бистості». Так само, як і права людини, основні юридичні обо-в'язки фіксуються в конституції та інших законах держави.
Класифікація обов'язків:
особисті (грома-дянські) | політичні | еконо-мічні | соціальні | культурні | еколо-гічні
Особисті обов'язки можна поділити на фізичні (наприклад, утримувати неповнолітніх дітей) і духовні (наприклад, шанувати честь, гідність, національні почуття людини).
Економічні обов'язки — обов'язок віддавати частину свого прибутку у вигляді податку на суспільні потреби та ін.
Політичні обов'язки — додержуватися конституції і законів, захищати батьківщину та ін.
Соціальні обов'язки — обов'язок працювати та ін.
Культурні обов'язки — дбайливо ставитися до пам'ятників історії культури людства та ін.
Екологічні обов'язки — берегти природу; компенсувати збит-ки, заподіяні забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.
Зрозуміло, що до обов'язків громадян демократичних держав входить додержання законів повага до прав і свобод інших осіб, сплата податків, підкорення міліцейським (поліцейським) роз-порядженням тощо.
У деяких країнах до числа найважливіших обов'язків грома-дян належить участь у голосуванні на виборах в органи держав-ної влади і військова повинність. У конституціях окремих держав йдеться й про обов'язок працювати (Японія, Італія, Гвате-мала, Еквадор та ін.), виховувати дітей (Італія, Росія), піклува-тися про своє здоров'я і своєчасно вдаватися до лікувальної до-помоги (Уругвай).
У Конституції України обов'язки громадян зафіксовані в стат-тях 51, 52, 64, 66, 67, 68 та ін. Зокрема, у ст. 51 записано: «Бать-ки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків».
Обов'язками громадян у Конституції України названі:
1) захист Вітчизни, її незалежності і територіальної цілісно-сті;
2) шанування її державних символів;
3) проходження військової служби;
4) не заподіяння шкоди природі, культурній спадщині, від-шкодування завданих збитків;
5) сплата податків і зборів у розмірах, встановлених законом;
6) додержання Конституції і законів та ін.
Таким чином, використання і здійснення прав і свобод лю-дини і громадянина є невід'ємним від виконання ним обов'яз-ків, законодавче закріплених державами. Правда, відповідаль-ність за виконання деяких обов'язків не передбачається, і це при тому, що питання про відповідальність за порушення прав і обов'язків особи має найважливіше значення для їхнього прак-тичного здійснення. Без визначення конкретної відповідальнос-ті посадових осіб, органів влади та окремих громадян права лю-дини перетворюються не більш ніж на красиву декларацію.
Система прав дитини
Складовою системи прав людини є система прав дитини. Ди-тина — неповнолітня людина, тобто така, яка не досягла 18 ро-ків, якщо законом не встановлено інше (Декларація прав дити-ни 1959 p., Конвенція про права дитини 1989 p.).
Права дитини — можливості (свободи) неповнолітньої люди-ни, необхідні для її існування, виховання і розвитку. Багато прав дитини збігаються з правами людини (право на життя, ім'я, на-буття громадянства, вільне вираження думок та ін.). Конвенція про права дитини від 20 жовтня 1989 p. (набула чинності на території України з 27 вересня 1991 p.) формулює громадянські, політичні, економічні, соціальні, культурні права дітей. Основні з них:
1. Право на життя, виживання і вільний розвиток.
2. Право на ім'я і набуття громадянства.
3. Право знати своїх батьків і користуватися батьківською турботою.
4. Право не розлучатися з батьками всупереч їх бажанню;
право підтримувати контакти з обома батьками.
5. Право на возз'єднання із сім'єю, що знаходиться в іншій державі.
6. Право вільно залишати будь-яку країну і повертатися в свою країну.
7. Право на захист у разі незаконного переміщення та по-вернення з-за кордону.
8. Право вільно висловлювати свої думки з усіх питань.
9. Свобода думки,
