10. Свобода асоціацій і мирних зборів.

11. Право на повну інформацію, що сприяє добробуту ди-тини.

12. Право на користування послугами системи охорони здо-ров'я.

13. Право користуватися благами соціального забезпечення.

14. Право на освіту.

15. Право на відпочинок і розваги.

16. Право на захист від економічної експлуатації;

17. Право на захист від незаконного зловживання наркотич-ними засобами і психотропними речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації та сексуальних розбещень.

18. Право на гуманне поводження, на захист від незаконно-го та довільного позбавлення волі.

Конвенцією проголошено принцип рівної відповідальності обох батьків і законних опікунів за виховання дитини; встанов-лено обов'язок держави піклуватися, шанувати і забезпечувати усі права дитини. Конституція України закріплює рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним. Переслідуються за законом будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація (ст. 52). У ряді країн є інститут омбудсмана з прав дитини.

Система гарантій прав, свобод і обов'язків людини і громадянина в демократичній державі

Проголошення будь-якого права людини, навіть закріплено-го відповідними актами держави та її органів, ніщо без реальних гарантій його здійснення. Під гарантіями прав, свобод і обов'яз-ків людини та громадянина розуміють систему соціально-еко-номічних, моральних, політичних, юридичних умов, засобів і способів, які забезпечують їх фактичну реалізацію, охорону та надійний захист.

Без гарантій права свободи та обов'язки людини і громадя-нина перетворюються на своєрідні «заяви про наміри», що не мають ніякої цінності ні для особи, ні для суспільства.

Гарантії за сферою дії:

внутрішньодержавні (національні);

міжнародні.

Гарантії за способом викладення:

прості;

складні;

змішані.

Гарантії за підставою правового становища особи:

загальні;

спеціальні;

індивідуальні.

Загальні гарантії прав, свобод і обов'язків:

1. Соціально-економічні — єдність соціально-економічного простору, вільне переміщення товарів, послуг, фінансових кош-тів, свобода економічної діяльності. Визнання і рівний захист усіх форм власності. Соціальне партнерство між людиною і дер-жавою, робітником і роботодавцем, захист конкуренції у під-приємницькій діяльності.

2. Політичні — наявність розвиненої системи народовладдя, реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи. Політична бага-томанітність. Можливість користуватися своїми правами та сво-бодами, захищати свої інтереси. Поділ влади. Наявність незале-жної конструктивної опозиції, політичного плюралізму та ін.

3. Ідеологічні (духовно-моральні) — ідеологічна багатоманіт-ність. Заборона монополізації ідеології. Заборона релігійної, расової ворожнечі. Демократична громадська думка. Необхідний освітній рівень (загальнодоступність і безплатність освіти). Доступ до інформації та ін. Конституція України затвердила політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність і неможливість ви-знання державою будь-якої ідеології як обов'язкової (ст. 15).

4. Юридичні — система юридичних засобів і способів охорони і захисту прав людини і громадянина. Обов'язок держави забез-печити особі права на судовий захист та інші способи захисту, не заборонені законом, а також право на одержання кваліфіко-ваної юридичної допомоги.

а) Юридичні гарантії стосуються насамперед правотворчої діяльності держави, способів закріплення прав людини і прин-ципів дії фіксуючих їх норм, визначення порядку реалізації прав, форм їх охорони.

У кожній державі права людини закріплюються або в кон-ституції, або в спеціально присвяченій ним декларації. У поточ-них законах і підзаконних юридичних актах передбачаються процедури, механізми реалізації і захисту основних прав люди-ни, закріплених у конституції. Норми про права людини можуть мати як пряму дію, так і дію через конкретні спеціальні закони, що встановлюють форми їхньої реалізації. Принцип прямої дії (закріплений у Конституції України) є демократичнішим, проте його реалізація припускає високий рівень правової культури.

У наш час в Україні, крім Конституції України, діє ряд зако-нів, які гарантують реальність прав у сфері економіки (привати-зація, власність, підприємництво), у галузі політики (громадян-ство, свобода преси, об'єднань громадян та ін.), у соціальній сфері (захист прав споживачів, охорона праці та ін.).

б) Важливо не лише законодавче закріплення прав, але й адекватне сприйняття чинного нормативного матеріалу всіма його адресатами, що знаходить вираження в безпосередній діяльнос-ті, яка реалізує право, та у правозастосовній діяльності держави. Остання включає можливість примусового виконання прав гро-мадян і усунення перешкод на шляху їхньої реалізації.

За допомогою гарантій прав і свобод людини здійснюється їхнє забезпечення, тобто створення умов для їхнього здійснен-ня.

Забезпечення прав і свобод людини включає три елементи (на-прямки) державної діяльності:

створення умов для реалізації прав і свобод людини — шля-хом позитивного впливу на формування їх загальносоціальних гарантій;

охорона прав і свобод людини — шляхом проведення про-філактики їх порушень;

захист прав і свобод людини— відновлення порушеного правового статусу, притягнення порушників до юридичної від-повідальності.

У літературі висловлюються різноманітні точки зору з при-воду понять захисту та охорони прав людини. Зрозуміло, що ці поняття не можна ототожнювати.

Охорона кожного права існує постійно і має на меті забезпе-чити дію права. Вона передбачає превенцію, тобто недопущен-ня протиправних дій. Отже, охорона прав і свобод — стан пра-вомірної їх реалізації під контролем соціальних інститутів, але без їх втручання.

Необхідність вдавання до захисту прав з'являється лише при перешкоді їх здійсненню, або порушенні, або погрозі порушен-ня. Захист може здійснюватися шляхом втручання органів дер-жави в процес реалізації прав і свобод як охоронна реакція на об'єктивний чинник відхилення від правопорядку, виражатися в санкції, відповідальності, а також, наприклад, у гарантіях осо-бистої безпеки співробітників міліції.

Юридичні гарантії прав людини поділяються на:

гарантії реалізації прав;

гарантії охорони прав;

гарантії захисту прав.

Гарантії охорони — встановлення меж здійснення прав і свобод, їх конкретиза-ція в законодавстві; встановлення процедур, засобів заохочення, стимулювання, пільг для ініціативної реалізації прав; встановлення засобів профілактики і запобігання правопо-рушень.

Гарантії захисту — конституційний нагляд, контроль, відповідальність правопо-рушника; встановлення заходів відповідальності винних за порушення прав і свобод громадян; встановлення заходів захисту прав, відновлення порушено-го права.

Релігійні права дитини: теоретичні та практичні аспекти

“Політики можуть