Система принципів у нормативному порядку не передбачена і в науці визначається по-різному.

До принципів правосуддя необхідно віднести:

1) здійснення правосуддя тільки судом;

2) незалежність суддів і підкорення їх лише законові;

3) державна мова судочинства;

4) принцип законності;

5) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

6) колегіальність і одноособовість судового розгляду;

7) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

8) забезпечення доведеності вини;

9) змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

10) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду;

11) обов’язковість рішень суду та інші. Молдован В.В., Молдован А.В. Судоустрій України. - К., 2000. - С. 80.

На мою думку обов’язковість рішень суду – це один з важливіших принципів і ознак правосуддя. Конституція України (ст. 124) проголошує, що рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими на всій території України. Рішення - найважливіший акт здійснення правосуддя. Обов’язковість рішень суду підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню режиму законності і зміцненню правопорядку в державі. Процесуальне законодавство встановлює (ст. 403 КПК України, ст. 14 ЦПК України), що вирок, рішення, ухвала і постанова суду, що набрала законної сили, є обов’язковими для всіх державних і громадських підприємств і організацій, службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Судові рішення інших держав є обов’язковими до виконання на території України за умов, визначених законом України, відповідно до міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України (п. З ст. 11 Закону України “Про судоустрій України”).

Суд, розглянувши цивільну справу по суті, ґрунтуючись на доказах, які були досліджені у судовому засіданні приймає рішення яке складається зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини.

У вступній частині рішення зазначається час та місце його постановлення, найменування суду, що постановив рішення, склад суду, прізвище секретаря судового засідання, прізвище прокурора, який брав участь у справі, найменування сторін та інших осіб, які брали участь у справі, представника громадської організації або трудового колективу. Описова частина повинна містити в собі вказівку на вимоги позивача, заперечення відповідача і пояснення інших осіб, які беруть участь у справі.

У мотивувальній частині рішення повинні бути наведені обставини справи, встановлені судом, докази, на яких ґрунтуються висновки суду, доводи, за якими суд відхиляє ті чи інші докази, а також закони, якими керувався суд.

Резолютивна частина рішення має містити в собі висновок суду про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково, вказівку на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення.

У резолютивній частині рішення по справі про розірвання шлюбу суд, окрім того, повинен:*

визначити, при кому з подружжя, що розлучається, і хто з дітей залишається, а також з кого з батьків і в якому розмірі стягуються кошти на утримання дітей;*

встановити порядок поділу майна в натурі або в частковому відношенні між подружжям, що розлучається;*

визначити суму в передбачених законодавством про державне мито розмірах, яка підлягає сплаті подружжям (одним з подружжя або обома) при реєстрації розірвання шлюбу.

Постановлене рішення викладається в письмовій формі головуючим або одним із суддів при колегіальному розгляді справи і підписується всім складом суду, який бере участь у постановленні рішення.

Цивільно-процесуальним кодексом встановлюються правила, за якими підлягають виконанню:

1) рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, а також постанови народних суддів про стягнення аліментів;

2) вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах в частині майнових стягнень;

3) постанови судці або суду в частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

4) мирові угоди, затверджені судом;

5) постанови прокурора про виселення в адміністративному порядку громадян, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом;

6) виконавчі написи нотаріусів;

7) рішення господарського суду в передбачених законом випадках;

8) рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України, арбітражів (третейських судів), спеціально утворюваних для розгляду окремих справ;

9) не сплачені в строк платіжні вимоги, акцептовані платником;

10) рішення товариських судів про майнові стягнення;

11) рішення третейських судів;

12) рішення комісій з трудових спорів;

13) постанови профспілкових комітетів підприємств, установ, організацій по спорах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я або втратою годувальника;

14) постанови адміністративних органів або службових осіб, яким законом надано право провадити стягнення з громадян у безспірному порядку;

15) рішення виконавчих комітетів районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів про примусовий продаж другого будинку, що належить громадянинові на праві особистої власності;

16) рішення виконавчих комітетів міських, селищних і сільських Рад народних депутатів про стягнення з державних підприємств, установ, організацій, колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об’єднань, інших громадських організацій шкоди за потрави посівів і пошкодження насаджень;

17) рішення іноземних судів у передбачених законом випадках;

18) постанови комісії в справах неповнолітніх щодо грошових стягнень;

19) рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

20) рішення комісій Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих;

21) рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законодавчими актами випадках;

22) судові рішення виконуються після того, як вони набрали законної сили, за винятком випадків негайного їх виконання.

Виконання судових рішень здійснюється на підставі відповідного виконавчого документу.

Виконавчими документами є:

1) виконавчі листи;

2) виконавчі написи нотаріусів;

3)