За договором особистого страхування, страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку заплатити страхувальникові, або іншій особі, на користь якої укладено договір, обумовлену за договором страхову суму, незалежно від суми, яка за соціальним страхуванням чи соціальним забезпеченням належить йому для покриття шкоди.

При страхуванні майна, страхова сума не може перевищувати його справжньої вартості на момент укладання договору (страхової вартості). Сторони не можуть змінювати страхову вартість майна, визначеному в договорі страхування, за винятком випадків, коли страховик доведе, що він введений в оману страхувальником.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, завданого застрахованому майну страхувальника або третьої особи в разі страхового випадку, якщо договором страхування не передбачена виплата страхового відшкодування в повній ціні.

Коли страхувальник уклав договори страхування майна з кількома страхувальниками на суму, яка загалом перевищує страхову вартість майна (подвійне страхування), то страхове відшкодування, яке одержано від усіх страховиків зі страхування цього майна, не може перевищувати його страхової вартості. Причому кожний зі страховиків виплачує страхові відшкодування в розмірі, пропорційно відношенню страхової суми за укладеним договором щодо загальної суми за всіма укладеними цим страхувальником договорами страхування зазначеного майна. Умовами договору може передбачатися заміна страхової виплати компенсацією збитків у натуральному розмірі в межах суми страхового відшкодування.

У договорі особистого страхування страхова сума встановлюється страхувальником згідно з домовленістю зі страховиком. Страхове забезпечення виплачується страхувальникові або третій особі незалежно від суми, яка належить йому за іншими договорами страхування, а також із соціального страхування чи соціального забезпечення, як відшкодування збитків.

Необхідно звернути увагу на окремі положення ст. 8 Закону України «Про страхування», які мають важливе правове значення.

По-перше, основним принципом майнового страхування є страхування майна на всю його дійсну вартість на момент укладання договору (страхова вартість), і розмір страхового відшкодування не може перевищувати розміру застрахованого майна, тобто принцип відшкодування, компенсації шкоди. В особистому страхуванні страхова сума встановлюється за згодою сторін, страхове забезпечення (грошова сума, яка належить виплаті) не залежить від реальної шкоди і співвідноситься з нею, тобто виплачується незалежно від суми, яка підлягає виплаті на інших підставах.

По-друге, у Законі міститься норма, згідно з якою, в разі коли страхова сума нижча за страхову вартість майна, розмір страхового відшкодування скорочується в тій пропорції, яким є відношення страхової суми до страхової вартості майна (якщо умовами договору страхування не передбачено інше), тобто закріплюється принцип пропорційної системи покриття заподіяних збитків.

Метою і завданням майнового страхування є відшкодування заподіяних негативними чинниками збитків зарахованим об'єктам. Страхування компенсує збитки (або частину їх) у грошовій формі, а не відшкодовує товарно-матеріальні цінності, і таким чином не може повністю усунути порушений хід відтворювального процесу. Проте розмір страхового відшкодування не завжди збігається з розміром завданих збитків. Співвідношення між цими величинами залежить від ряду факторів, у тому числі таких, як страхова сума, страхова вартість і система (вид)страхового забезпечення.

Істотне значення для об'єму відшкодування в майновому страхуванні має страхова сума, тобто максимальна страхова сума, в межах якої страхова організація несе зобов'язання у виплаті страхового збитку в разі настання страхового випадку. Страхова сума може збігатися зі страховою вартістю об'єкта. Тоді майно вважається застрахованим за повною його вартістю. А якщо вона нижча за страхову вартість, важливим чинником при визначенні розміру страхового відшкодування є система (вид) страхового забезпечення. Основний обов'язок страховика здійснити страхові виплати у разі настання страхового випадку кореспондує з основним обов'язком страхувальника своєчасно вносити страхові внески.

Конкретний розмір страхового тарифу визначається договором страхування за угодою сторін [6].

Згідно із законом страхувальник, укладаючи договір, зобов'язаний

повідомити страховикові про всі йому відомі обставини, які мають значення для оцінки страхового ризику, а також про всі укладені й такі, що укладаються, договори страхування, пов'язані з об'єктом страхування.

Крім того обов'язок страхувальника вжити заходів щодо запобігання та зменшення збитків застрахованого майна у разі настання страхового випадку та повідомити про це в строки, які встановлено договором страхування. Практичне значення цього обов'язку полягає в тому, щоб своєчасно встановити факт та обставини страхового випадку. Наявність страхового випадку та його причини мають істотне значення не лише для страховика, його економічних інтересів та матеріального благополуччя, а й для дієвого захисту майнових прав самих страхувальників.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші обов'язки. Майнове страхування спрямоване на відшкодування збитку, завданого застрахованому об'єкту у разі настання страхового випадку. Тому умовами проведення страхування, а також договором на страхувальників можуть покладатися обов'язки, пов'язані з додержанням протипожежних, технічних вимог, правил дорожнього руху тощо.

Санкції за порушення таких обов'язків мають передбачатися та встановлюватися в рамках цивільного законодавства за погодженням сторін.

Законом України «Про страхування» врегульовано і питання про заміну страхувальника в договорі: так на випадок смерті страхувальника, який уклав договір страхування майна, його права та обов'язки переходять до особи, що прийняла майно у спадок. В інших випадках