3. Подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування.

4. Отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в заподіяному.

5. Невчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

6. Інші випадки, передбачені законодавством України.

7. Умовами договору страхування може бути передбачено інші підстави для відмови від виплати страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову від виплати страхових сум приймається страховиком та повідомляється страхувальникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмова страховика від виплати страхових сум може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку [25].

До страховика, котрий виплатить страхові відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних затрат, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1. Закінчення терміну дії.

2. Виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі.

3. Несплата страхувальником страхових платежів у встановлені

договором терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим, якщо перший або черговий страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів із дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору.

4. Ліквідації страхувальника юридичної особи або смерті страхувальника чи втрати ним дієздатності за винятком випадків, передбачених ст. 21-23 Закону України «Про страхування».

5. Ліквідації страховика в порядку, встановленому законодавством України.

6. Прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним.

7. В інших випадках, передбачених законодавством України [5].

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника чи страховика на будь-якому етапі дії договору, якщо це передбачено відповідними правилами й умовами договору страхування. Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніш як за ЗО днів до дати припинення договору, якщо інше не передбачено. Правові наслідки, пов'язані з достроковим розірванням договору, визначаються залежно від того, допущені чи ні будь-якою зі сторін порушення правил страхування. Так, у разі дострокового припинення договору страхування за вимогою страхувальника страховик повертає йому внески за відкиданням певних витрат на ведення справи. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком правил, то він (страховик) повертає страхувальнику всі внески. Страхувальник при бажанні може поновити припинений за його особистою ініціативою договір страхування, якщо не закінчився строк, на який договір було укладено. Для цього необхідно одночасно сплатити неустойку в розмірі 15 відсотків від річної страхової премії і дисконтну суму, що видається страховиком у разі розірвання договору страхування (дисконтний множник визначається за обліковою ставкою банку) [20].

Такий самий порядок передбачено у разі дострокового розірвання страхового договору на вимогу страховика.

У тому разі коли ініціатива дострокового розірвання договору не пов'язана з порушенням правил страхування, страховик повертає йому страхові внески в повному обсязі. Якщо вимоги страховика зумовлені порушенням страхувальником правил страхування, страхові внески повертаються страхувальникові за відкиданням витрат на ведення справи. Якщо страховик втратив довіру до страхувальника (виявив за відомо неправдиві відомості про об'єкт страхування, неправдиву інформацію про страховий випадок), він повідомляє про це страхувальника негайно в письмовій формі і не проводить повернення частини страхових премій.

Не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі за умови дострокового припинення договору страхування.

У ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено загальні для всіх видів страхування підстави для відмови страховику у виплаті страхових сум (страхового відшкодування). Такими підставами є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку (крім дій, пов'язаних з виконанням цими особами громадянського обов'язку щодо захисту майна, здоров'я, життя, честі та гідності). Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір, умисного злочину, що призвів до страхового

випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

4) отримання страхувальником відповідного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у заподіянні їх. За договорами особистого страхування виплати страхових сум здійснюються незалежно від суми, яку має отримати одержувач за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків (ч. 2 ст. 371 ЦК: ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»);

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Законодавчими актами або умовами договору страхування можуть бути передбачені й інші підстави для відмови у виплаті страхових сум. Рішення про відмову у виплаті цих сум приймає страховик і повідомляє страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Це рішення страхувальник може оскаржити у судовому порядку.

У період дії договору страхування може статися зміна осіб у страховому зобов'язанні. Зокрема, в разі смерті страхувальника-громадянина його права та обов'язки переходять до спадкоємців. В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права та обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких