Зобов'язання зі страхування припиняється за таких підстав:

за згодою сторін;

закінчення строку, на який був укладений договір;

виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

несплата страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки;

ліквідація страхувальника - юридичної особи або .смерті страхувальника-громадянина, за винятком випадків, передбачених законодавством України;

ліквідація страховика або страхувальника юридичної особи в порядку, встановленому законодавством України;

прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

наявність інших випадків, передбачених законодавством України.

Зобов'язання зі страхування може бути достроково припинене на вимогу страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування [31].

РОЗДІЛ III СУБ'ЄКТИ ТА ОБ'ЄКТИ СТРАХУВАННЯ

3.1 Страховик та страхувальник - головні суб'єкти страхування

Як зазначалося раніше страхування - це система економічних відносин [17]. Страхування - це наука, об'єктом якої є специфічні економічні відносини, що складаються у процесі передачі юридичними і фізичними особами за певну плату ризику матеріальних і фінансових втрат спеціалізованій організації, яка в разі настання обумовленої в договорі (полісі) події здійснює відповідні грошові виплати потерпілим [42].

Таким чином, специфічні економічні відносини, які складаються у процесі страхування передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів, згідно ст. 2 і 3 Закону України «Про страхування» передбачено наявність у страховій справі таких головних суб'єктів - страховики і страхувальники.

У ст. 2 Закону України «Про страхування» зазначається, що страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали в установленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками резидентами України.

В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені та діють відповідно до Закону України «Про страхування».

Загальна частка іноземних юридичних осіб та іноземних громадян у статутному фонді страховика не може перевищувати 49 відсотків, крім

випадку, передбаченого ст. 43 Закону України «Про страхування».

Предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням. Допускається виконання зазначених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність.

Юридичні особи, які не відповідають вимогам ст. 2 Закону України «Про страхування» не можуть займатися страховою діяльністю.

Страховики можуть утворювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту інтересів своїх членів і здійснення спільних програм, якщо їх утворення не суперечить чинному законодавству України. Проте ці об'єднання не мають права безпосередньо займатися страховою діяльністю.

Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації. Державна реєстрація об'єднань страховиків проводиться в порядку, передбаченому для реєстрації страховиків. Орган, що здійснює реєстрацію страховиків, у десятиденний строк з дня реєстрації повідомляє про це Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням відповідальності власників транспортних засобів, за шкоду заподіяну третім особам, та за умовами, передбаченими міжнародними договорами України щодо зазначеного виду страхування, повинні увійти до Моторного (транспортне) страхового бюро, яке є юридичною особою, що утримується за рахунок коштів страховиків.

Договори морського страхування із страхувальниками-резидентами і договори обов'язкового страхування пасажирів від нещасних випадків, що виникають під час морського перевезення, укладаються страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали у встановленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Морського страхового бюро. Морське страхове бюро координує діяльність страховиків у галузі страхування морських ризиків та представляє їх

інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків.

Обов'язковою умовою існування страхового ринку є наявність суспільної потреби на страхові послуги і страховиків, здатних задовольнити ці потреби.

Важливим елементом, ядром страхового ринку є страхова компанія. Саме на рівні страхової компанії відбуваються процеси формування і використання страхових фондів та страхових резервів, формуються одні і з'являються інші економічні відносини, переплітаються особисті, групові та колективні інтереси страховиків і страхувальників. Страхова компанія діє на страховому ринку як самостійна, економічна одиниця, якій притаманні техніко-організаційна єдність та економічна відособленість. Завдяки цьому, страхова компанія має можливість самостійно укладати договори зі страхувальниками та реальне право взаємодіяти з посередниками та іншими суб'єктами на страховій арені [14].

Основними принципами діяльності страхових компаній являються:

вивчення статистичних даних щодо настання непередбачених випадків стосовно конкретних об'єктів і в розрізі окремих видів страхування;

розрахунок відсотка ймовірності настання нещасного випадку щодо групи однорідних об'єктів;

формування сукупного страхового тарифу в розрізі кожного виду страхування, об'єкта та місця страхування;

укладення договорів страхування;

постійне нагромадження страхових внесків громадян і юридичних осіб за надання страхового захисту та формування спеціальних резервних фондів грошових ресурсів;

інвестування сформованих фондів грошових ресурсів в економіку, збільшуючи ці фонди і отримуючи певний прибуток від проведених операцій;

відшкодування із сформованого резервного фонду збитків, яких зазнали учасники страхування.

Порядок створення нових або реорганізації існуючих страхових компаній регулюється як загальними законами, так і нормативними актами про