У разі несвоєчасної виплати страхової суми (страхового відшкодування), страховик може нести майнову відповідальність шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначено умовами договору страхування. Згідно умов, передбачених договором, страховик зобов'язаний відшкодувати витрати, які поніс страхувальник, намагаючись запобігти чи зменшити збитки від настання страхового випадку, а також відшкодувати втрати, що були спрямовані страхувальником на обмеження страхового ризику.

Страховик зобов'язаний тримати в таємниці відомості про страхувальника і його майновий стан, за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України.

Функціонуючий страховий ринок являє собою складну інтегровану систему, що включає різні структурні ланки. Організаційно-правова структура страхового ринку України являє собою сукупність взаємодіючих між собою страховиків та перестраховиків, що виступають на ринку як акціонерні товариства закритого і відкритого типу, повні, командитні товариства та товариства з додатковою відповідальністю. Закон України «Про страхування»

передбачає також можливість утворення державних страховиків.

За характером роботи страховики поділяються на три групи: 1) такі, що страхують життя; 2) здійснюють інші види страхування; 3) надають виключно перестрахувальні послуги.

За приналежністю страховики можуть бути державними (публічними) і приватними.

Публічні страховики створюються і керуються, як правило, від імені Уряду. Серед приватних страховиків у світовій практиці є індивідуальні особи, акціонерні страхові товариства та товариства взаємного страхування. Співвідношення між державними і приватними формами страховиків залежить від суспільного устрою країни та економічної політики держави [34].

Державна форма страхування відображає відносини між державною страховою організацією і застрахованим. Ця форма страхування може здійснюватися як в умовах абсолютної монополії держави на проведення всіх видів страхування, так і тоді, коли немає будь-якої державної страхової монополії. Регіональні управління державного страхування та інспекції є основними ланками системи державного регулювання страхування. На інспекції покладено проведення більшості видів добровільного і обов'язкового страхування: укладення договорів, оцінка майна, визначення і виплата

страхового відшкодування та страхових сум (у межах лімітів) [27].

Державне страхування представлено державними і комерційними страховиками.

Державна страхова компанія це публічно-правова форма організації страхового фонду, заснована державою. Організація державної страхової компанії здійснюється шляхом заснування її з боку держави чи націоналізації акціонерних страхових компаній та обернення їхнього майна в державну власність.

На сьогоднішній день, правонаступницею Держстраху колишнього СРСР в Україні є Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», яка здійснює державні види обов'язкового страхування. Державні і комерційні організації розробляють умови страхування, враховують та оцінюють майно, проводять обов'язкове страхування, укладають договори добровільного майнового і особистого страхування, визначають причини виникнення матеріального збитку, обставини, пов'язані зі страховими випадками, які вже відбулися. Державне страхування спрямоване на забезпечення формування і розвитку ефективно функціонуючого ринку страхових послуг, створення в Україні необхідних умов для діяльності страховиків різноманітних організаційно-правових форм захисту інтересів страхувальників. Створення державної страхової компанії є формою участі держави в діяльності страхового ринку [44].

На сучасному етапі спостерігається тенденція до розвитку недержавного сектору страхування як в усьому світі, так і на Україні.

В Україні, як і в багатьох інших державах, основу системи страхування становлять компанії у вигляді акціонерних товариств. Згідно ст. 24. Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 p. акціонерним визначається товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язання тільки майном товариства. Оплачена акція дає право на участь в

управлінні товариством і отримання прибутку у формі дивідендів.

У самій основі акціонерного товариства закладені переваги цього виду компанії. Акціонерна форма нагромадження статутного капіталу дає змогу залучати до страхової індустрії юридичних і фізичних осіб, зацікавлених вигідно розмістити свої інвестиції. Страхова індустрія при обґрунтованому державному регулюванні має всі можливості для отримання прибутку на рівні, який перевищує середній за всіма галузями бізнесу. У разі несприятливих наслідків діяльності конкретного страховика, втрат відносно невеликих внесків для компанії не тягне за собою банкрутства самих акціонерів.

Акціонерні товариства бувають закритого і відкритого типу. В Україні у страховій індустрії переважають акціонерні товариства закритого типу. Це пояснюється кількома мотивами, які не втратили свого значення й сьогодні.

По-перше, створення відкритих акціонерних товариств тривалий час стримувалося відсутністю розвиненого ринку цінних паперів. По-друге, статус закритого товариства дає змогу контролювати поширення акцій серед певної категорії учасників страхової компанії, що може відповідати інтересам засновників. І по-третє, процедура створення закритого товариства істотно спрощена, що дозволяє економити час і кошти.

Перспективними для страхової індустрії є відкриті акціонерні товариства. Це компанії, що орієнтуються на великі обсяги страхових послуг. Вони вимагають пошуків коштів у багатих власників, які здебільшого не схильні до активної участі в керівництві фірмою. Залучання коштів відбувається шляхом продажу компаніями акцій на фондовому ринку. Нині вживаються заходи щодо збільшення статутного фонду, стимулювання й прискорення організаційного оформлення продажу і купівлі акцій та інших цінних паперів. Тому є всі підстави очікувати, що акціонерні товариства відкритого типу незабаром посядуть і утримуватимуть провідне місце на страховому ринку.

У переліку дозволених в Україні видів страхових організацій немає товариств з обмеженою відповідальністю (ТОВ). Відомо, що такі підприємницькі структури дуже поширені в сімейному бізнесі. Власники в разі будь-якої небезпеки несуть відповідальність за борги фірми лише в межах зроблених внесків до статутного фонду. Умови створення таких товариств захищаються від проникнення в їхню справу небажаних учасників. 3 іншого боку, існують