Співстрахування — це страхування об'єкта за одним спільним договором кількома страховиками. При цьому в договорі мають міститися умови, що визначають права й обов'язки кожного страховика. Одному зі співстраховиків за його згодою може бути доручено представництво всіх інших у взаємовідносинах зі страхувальником, але залишено відповідальність перед останнім у розмірі відповідної частки. Співстрахування має свої переваги і недоліки. Позитивним є те, що компанії мають змогу об'єднати свої зусилля зі страхування великих ризиків, не поступаючись ні перед ким страховою премією.

Недоліки співстрахування полягають в ускладненні процедури оформлення страхування і виплати відшкодування.

Перестрахування - це другорядне розміщення ризику, коли страховик страхує ризик виконання всіх або частини своїх обов'язків перед страхувальником в іншого страховика.

В енциклопедичному словнику «Економіка і страхування» дається таке поняття «перестрахування»:

«Перестрахування - це система відносин, коли страховик приймає страхування ризику, тобто первинно його розміщує, а частину страхової відповідальності по ньому передає (цедує) на узгоджених умовах страхового правовідношення іншому страховику (другорядне розміщує ризик) з метою формування збалансованого страхового портфелю, забезпечення фінансової стабільності й рентабельності страхових операцій» [16].

Страховик, який укладає договір на перестрахування, лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування.

Різниця між співстрахуванням і перестрахуванням полягає в тому, що в першому випадку поділяється відповідальність за ризик між страховиками, а при перестрахуванні вся відповідальність перед страхувальником зберігається за страховиком, так званим, цедентом, який у свою чергу, перестраховує частину цієї відповідальності в іншого страховика чи професійного перестраховика. Страхувальник може й не знати про наявність договору на перестрахування.

Поділ відповідальності між страховиками і перестраховиками сприяє підвищенню міцності національного страхового ринку. Через перестрахування здійснюється вихід на міжнародні страхові ринки.

Перестрахування - вельми складний процес, який має багато особливостей. Вивченню й аналізу цього явища присвячено багато монографічних праць вітчизняних науковців і практиків.

1.2 Зміст і основні поняття страхування

Перехід України на рейки ринкової економіки потребує формування теоретичних, методологічних і правових основ страхової справи.

Це обумовлено тим, що із розвитком ринкових відносин зростає ймовірність ускладнення взаємозв'язків між усіма учасниками господарської діяльності, посилюється реальна можливість виникнення непередбачуваних ускладнень, негараздів, стихійних лих, існує загроза втрати здоров'я, роботи, працездатності, майна, заощаджень тощо.

Суттєво посилюється така загроза в умовах нестабільності фінансово-кредитної системи, впровадженням нової техніки та технології, складної екологічної та політичної ситуації в країні.

Все це обумовлює необхідність розробки дієвих механізмів захисту людини, суспільства і держави, всього людського буття від можливих духовних і економічних втрат та розподілу завданих збитків серед широкого загалу населення держави. Загальновідомо, що чим більше суб'єктів держави буде охоплено різними формами і видами страхування, тим потужнішим буде їх захист, тим менше воно коштує окремій особі.

Слово «страхування» увійшло в українську мову давно. Західні філологи вважають, що термін має латинське походження, в основі якого слова «seecerus», «sine cura», які означають «безтурботний», що в даному значенні відбиває ідею застереження, захисту і безпеки.

Енциклопедичний словник «Економіка і страхування» (С.Л. Єфімов, М. 1996 р.) визначає страхування як: 1. Економічну категорію, сукупність форм і методів формування цільових грошових фондів і їх використання для відшкодування збитків, завданих різноманітними небажаними подіями (страховими випадками), а також для надання допомоги громадянам та (чи) їх сім'ям внаслідок настання певних подій в їхньому житті (дожиття, травми, інвалідності); 2. Форму забезпечення зобов'язань у господарському і цивільно-правовому обігу, що візується через систему фінансової компенсації на випадок неблагоприємних обставин в обмін на переважно регулярну сплату невеликих грошових сум (страхових премій), які формують страховий фонд, який включається уповноваженою на те особою (страховиком) у прибуткові активи. При цьому цілеспрямована господарська діяльність страховика здійснюється у формі фінансового посередництва, що ґрунтується на глибоких знаннях вірогідності настання страхового випадку.

Страхування представляє собою єдиний інститут цивільного права в основі якого лежить принцип боротьби з випадковими небезпеками, що загрожують людині чи її майну.

Можна назвати такі трагічні події, які сталися наприкінці ХХ століття, як чорнобильська катастрофа, землетрус Вірменії, загибель теплоходу «Адмірал Нахімов» та ін.

Існує безліч теорій, в основу яких покладено різні категорії визначення поняття страхування.

Страхування - одна із стародавніх категорій, що відображає особливу сферу економічних відносин суспільства. Головний спонукальний мотив страхування це ризикований характер виробництва і життя людини. На кожній стадії суспільно-економічного розвитку існує вірогідність ризику руйнівного впливу стихійних сил природи нераціональної діяльності самої людини на процес відтворення. Такі явища як посуха, повінь, а також помилки в результаті необережного поводження з джерелами (підвищеної небезпеки) можуть призвести до пожежі, вибуду, транспортних аварій і принести великі збитки, порушити виробничий процес.

Світова практика не виробила більш економічного, раціонального і доступного способу захисту економічних інтересів товаровиробника. Страхування поряд з іншими інструментами регулювання ринкових взаємовідносин покликане забезпечити стабільність виробництва і споживання,