Реферат з правознавства
Правочини.
Поняття та види правочинів.
Умови дійсності правочинів:
відповідність змісту правочину актам цивільного законодавства;
загальні та спеціальні вимоги щодо суб’єктів правочину;
правочин як акт вільної і повної згоди його учасників;
вимоги щодо форми правочину;
спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;
відповідність правочину інтересам малолітніх, неповнолітні та непрацездатних дітей.
Поняття та підстави недійсності правочинів;
Правові наслідки недійсності правочинів.
1. - Відповідно до ч.2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є правочин. На підставі правочину цивільні права та обов’язки можуть також змінюватися або припинятися.
- Правочин як юридичний факт
- Застосовувався у ЦК УРСР 1922 р., а в ЦК УРСР 1963 р. вживався термін „угода”- недосконалість.
- Термін правочин походить від слів: „право” і „чинити”:
1) відображає правомірність цього юридичного факту (ст. 204 презумпція „правомірності правочину”);
2) передбачає можливість вчинення цього юридичного факту не лише двома або більше особами, але й однією.
- Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочин визначаться як дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
- Ознаки правочину:
1) є вольовим актом (дією), що відрізняє його від подій;
2) є дією цілеспрямованою, тобто спрямований на досягнення певного правового результату, що відрізняє його від юридичних вчинікв, які не є цілеспрямованими діями (знахідка, виявлення безхазяйної речі ін.);
3) лише спрямовується на настання певного правового результату, однак не завжди його породжує:
- за співвідношенням із настанням правового результату правочин може
- безпосередньо в момент вчинення створювати правовий результат;
- створювати правовий результат через якийсь час після вчинення;
- не створити правового результату на який він спрямовувався.
4) є завжди правомірною дією, що відрізняє його від правопорушень;
5) має мету та мотиви вчинення.
- Метою правочину є той правовий результат, на досягнення якого спрямований правочин. Мета завжди має правове значення, оскільки має бути законною.
- Мотив- це внутрішній психічний стан особи, який спонукає її до вчинення правочину. Як правило правового значення не має, за винятком окремих випадків (наприклад, ст. 233 ЦК правочин, вчинений під впливом тяжкої обставини).
- Види правочинів.
І За кількістю сторін:
1) односторонні (створюють обов’язки, як правило, лише для особи, яка вчинила; для інших осіб- у випадках встановлених законом (заповіт) або за домовленістю з цими особами);
2) двосторонні;
3) багатосторонні. погоджена дія двох або більше сторін.
ІІ За моментом вчинення:
1) консенсуальні (у встановленій законом формі або з дотриманням ін. формальностей – державна реєстрація ст. 210 ЦК);
2) реальні.
ІІІ За наявністю або відсутністю майнового еквіваленту:
1) відплатні;
2) безвідплатні.
- Форми відплатності:
1) грошова;
2) майнова;
3) відробіткова.
ІV За умовами настання правових наслідків:
1) безумовні;
2) умовні.
- Безумовними є правочини, за якими настання правових наслідків не пов’язується з певними умовами.
- Умовними є правочини, в яких виникнення правових наслідків залежить від умови яка може настати або навпаки не настати у майбутньому:
- правочин вчинений під відкладальною умовою (ч.1 ст. 212 ЦК- обумовлюється настання або зміна прав та обов’язків);
- правочин вчинений під скасувальною умовою (ч.2 ст. 212 ЦК- обумовлюється припинення прав та обов’язків).
2. - Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
- Зміст правочину може бути витлумачено стороною (сторонами). На вимомгу однієї або більше сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину за допомогою таких способів:
1) урахування буквального значення слів і понять;
2) порівняння відповідної частини правочину зі змістом інших його чстин, усім його змістом, намірами сторін;
3) урахування мети правочину, змісту попередніх переговорів, усталеної практики відносин між сторонами, звичаїв ділового обороту, подальшої поведінки сторін, тексту типового договору та ін. обставин, які мають істотне значення.
- Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності- загальна вимога.
- До суб’єктів правочину можуть ставитися також інші (спеціальні) вимоги (ст. 712 ЦК постачальником за договором поставки може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності; ст. 284 ЦК страховиком за договором страхування може бути лише юридична особа, яка отримала ліцензію на здійснення страхової діяльності).
- Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника право чину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
- Правочин як акт вільної і повної згоди його учасників:
1) вільною вважається згода, здійснена без зовнішнього протиправного тиску на учасника правочину (без погрози, насильства та ін.);
2) повною є згода, здійснена при наявності обізнаності учасника право чину про його істотні умови (без помилки, обману тощо).
- Воля на вчинення правочину може виражатися:
1) усно;
2) письмово;
3) конклюдентними діями;
4) мовчанням (ч.4 ст. 205- у випадках, встановлених законом або договором; ст. 764 ЦК України „Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму”).
- Відповідно до ч.4 ст. 203 ЦК правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
- Правочини, які можуть вчинятися усно (ст. 206 ЦК):
1) які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
- Вимоги до письмової форми правочину (ст. 207 ЦК)
- Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
- Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або
