випадках закон допускає заміну її на опосередковану форму. Суд, який розглядає справу, в разі необхідності зібрати докази в іншому місці може доручити відповідному судові провести певні процесуальні дії (ст. 33 ЦПК), допитати свідків за місцем їх проживання або перебування (ст. 45 ЦПК). У таких випадках відбувається сприйняття і дослідження доказів, одержаних іншим судом (ст. 36 ЦПК). У стадії підготовки справи до судового розгляду суддя у невідкладних випадках прова-дить огляд місця (п. 9 ст. 143 ЦПК), про що складає протокол, який разом з іншими доказами може досліджуватися колегіальним скла-дом у судовому засіданні (ст. 188 ЦПК). В таких випадках суд, який розглядатиме справу по суті, сприйматиме докази опосередковано Тараненко В.Ф. Принци-пы диспозитивности й состязательности в советском гражданском процессе. — М., 1990.
.
Усність судового розгляду. Полягає в тому, що розгляд справи провадиться усно (ст. 160 ЦПК), процесуальна діяльність суддів і учасників процесу відбувається в словесній формі. Усна форма судового розгляду сприяє реалізації вимог принципу гласності і безпосередності. Завдяки словесній формі судді можуть краще і повніше сприймати факти справи, а особи, які беруть у ній участь, — реально і точно довести їх до відома суду, сприймати зміст дій всіх учасників процесу, висловлювати свої міркування, заперечен-ня, спростування з метою встановлення дійсних обставин справи. Розгляд справи в усній формі дає можливість судові особисто і безпосередньо вступати в контакти з учасниками процесу в цивіль-ній справі і сприймати фактичний матеріал у повному обсязі, який відтворюється тут же в судовому засіданні на очах судді і всіх присутніх, у процесі його розвитку Цивільне процесуальне право України. — Харків, 1992.
.
Усна форма розгляду справи зручніша для учасників процесу, завдяки їй легше висловити сприйняті обставини в справі і свої міркування по них. Вона спрощує процес, робить його доступним для заінтересованих осіб. Така форма дає більші можливості судові керувати розвитком процесу і прискорювати розгляд справи. Про-цес стає динамічним, строк розгляду справи скорочується. Разом з тим усна форма процесуальних дій, які виконуються при розгляді справи в судовому засіданні, оптимально поєднується з письмовою формою відображення і оформлення деяких з них — викладення вимог до суду у формі письмових заяв, скарг, протестів, подання, а владних суджень суду — в рішеннях, ухвалах, постановах.
В теорії цивільного процесуального права була сформульована концепція про наявність цивільних процесуальних аксіом — процесуальних норм, що відображають зміст моралі суспільства, встано-влюють правила поведінки осіб, які беруть участь у справі, в процесі та врегульовують відносин, які складаються при здійсненні правосуддя в цивільних справах. Так, позивач повинен довести обставини, на які він посилається; суд має справу з тими доказами, які є перед ним, та ін. Зазначені правила характеризують окремі сторони правового становища суду і учасників процесу, входять до змісту окремих принципів, тому немає необхідності вводити аксіо-ми як самостійне поняття до складу правових категорій цивільного процесу.
4. Функції цивільного права
Характеристику цивільного права як галузі національного права доповнюють перелік його функцій і внутрішня система побудови.
Функції цивільного права — це головні напрями його впливу на цивільні відносини з метою впорядкування останніх. Вони визна-чаються специфікою предмета і методу цивільного права, а також завдань (цілей), поставлених перед ним.
Функції права можна класифікувати у такий спосіб:
Загальносоціальні | Спеціально-соціальні (юридичні)
Загальносоціальні
інформаційна | орієнтацінна | виховна
інформування громадян, тобто доведення до відома адресата, про напря-мки регулювання су-спільних відносин, про їхні права, обо-в'язки та відпові-дальність | орієнтування гро-мадян на позитивні правові настанови, які пропонують оцінку права та го-товність діяти відпо-відно до його норм | загальноправовий вплив на духовну сферу, виховання пова-жання права
(правова інформація) | (правомірна поведінка) | (правове навчання)
Спеціально-соціальні (юридичні)
Регулятивна | Охоронна
функція упоряд-кування суспільних відносин, визначен-ня лінії поведінки людей, наділення їх певними правами та обов'язками | функція встановлення та гарантування державою заходів юридичного захисту та юридичної відповідальності, порядку їх покладання та виконання, яка має на меті витиснення шкідливих для суспільства від-носин та охорону позитивних
Регулятивна функція права може бути поділена на статичну та динамічну:
Регулятивна статична | Регулятивна динамічна
- функція упорядкування сус-пільних відносин шляхом закрі-плення основних прав і свобод особи, компетенції державних органів і посадових осіб (наприк-лад, фіксування правомочностей власника щодо володіння, кори-стування та розпорядження) | - функція забезпечення актив-ної поведінки суб'єктів права (наприклад, покладання обов'яз-ку сплачувати податки, відбу-вати військову повинність)
Здійснюється за допомогою до-звільних (таких, що надають правомочності) та заборонних норм, які спричиняють правовід-носини пасивного типу | Здійснюється за допомогою зобов'язуючих норм, які спричиняють правовідносини активного типу
Охоронна функція виражається у такому:
1) | визначення заборон на вчинення протиправних діянь;
2) | встановлення юридичних санкцій за вчинення таких ді-янь;
3) | безпосереднє застосування юридичних санкцій до особи, яка вчинила правопорушення.
Охоронний вплив права здійснюється за допомогою спеціальних охоронних норм, а також регулятивних норм, спрямованих на охо-рону суб'єктивних прав
Розглянемо детальніше кожну з функцій. До основних функцій цивільного права цивілісти традиційно відносять регулятивну, охоронну.
Іноді цей перелік виглядає дещо інакше: регулятивна, охорон-на, превентивна функції Чечина Н.А. Основные направлення развития науки советского граж-данского процессуального права..
Такий підхід, вірний по суті, водночас, із погляду можливості загальної оцінки функцій цивільного права, може призвести до не-адекватних уявлень про них, оскільки не дає повної картини фун-кціонального механізму цієї галузі.
З таких міркувань доцільно при характеристиці функцій цивіль-ного права вказувати й на ті, що мають загальний характер, а та-кож на ті, що є специфічними у цій сфері.
При