Загальноправовими функціями, що проявляються на цивілістичному рівні, є:

1) інформаційно-орієнтаційна. Здійснюється ознайомлення суб'єктів цивільних відносин із концепцією прав людини (приват-ної особи), засадами визначення становища приватної особи, за-гальними тенденціями правового регулювання в цій галузі тощо. Таким чином, відбувається орієнтація суб'єктів цивільного права на певний тип поведінки, усвідомлення ними своїх прав та обов'язків. У разі невиконання цих завдань учасники цивільних відносин практично втрачають можливість усвідомлювати себе суб'єктами приватного права, а відтак не можуть повною мірою реалізувати свої цивільні права та обов'язки;

2) виховна (запобіжно-виховна, превентивна). Полягає у вихо-ванні поваги до права взагалі, цивільних прав інших осіб, правопо-рядку тощо. Невиконання цивільним правом цієї функції може призвести до розмивання межі між правом і "неправом", до пору-шення одними суб'єктами цивільних відносин у процесі реалізації ними цивільних прав інтересів інших осіб, до зловживання цивіль-ними правами тощо;

3) регулятивна. Полягає в позитивному регулюванні цивільних відносин, наданні прав та обов'язків їх учасникам, встановленні правил поведінки суб'єктів цивільного права;

4) захисна. Виконує завдання захисту цивільних прав та інте-ресів від порушень. Досягається ця мета шляхом передбачення правових засобів належного виконання цивільних прав та обов'язків, встановлення відповідальності за цивільні правопорушення тощо.

Аналізуючи зазначені функції в цілому, можна дійти висновку, що вони властиві будь-якій галузі права, але набувають специфіч-них властивостей за рахунок предмета (сфера приватних або ж ци-вільних відносин) та методу досягнення мети, виконання завдання. Водночас цивільне право виконує специфічні, властиві лише йому функції, що є передумовою, проявом і результатом застосу-вання цивільно-правового методу регулювання.

Специфічними функціями в галузі цивільних від-носин є:

1) уповноважувальна функція. Полягає в тому, що цивільне право створює нормативну базу передумови для саморегулювання у сфері приватного права, визначає засади внутрішнього регулю-вання за допомогою угоди сторін цивільних відносин.

Ця функція є специфічною цивілістичною функцією, оскільки лише в цій галузі учасники відносин можуть самі визначати для се-бе правила поведінки, фактично створювати нормативні акти ло-кальної дії тощо.

Концептуальною основою зазначеної функції є відома ще рим-ському приватному праву сентенція: "Дозволено все, що прямо не заборонено законом", яка протиставлялася і протиставляється ни-ні положенню публічного права: "Дозволено лише те, що прямо зазначено в законі";

2) компенсаційна функція. У процесі її виконання забезпечуєть-ся можливість поновлення порушеного цивільного права та інтере-су на еквівалентній основі.

Ця функція також властива лише цивільному праву, оскільки в ін-ших галузях мета поновлення порушеного права на еквівалентній ос-нові, як правило, не ставиться. Наприклад, адміністративно-правові норми можуть виконувати функцію припинення правопорушення, навіть повернення учасників відносин у становище, яке існувало до правопорушення. Водночас майнові санкції, котрі застосовуються в цих відносинах, мають завданням покарати правопорушника, але не поновити майнове становище потерпілого. Натомість, у цивільному праві зменшення майна у порушника договірного зобов'язання або в особи, котра завдала шкоди іншій особі, практично завжди означає відповідне прирощення у майновій сфері потерпілого Цивільне процесуальне право України..

Висновок.

Таким чином розглянувши таку об’ємну тему як принципи цивільного процесуального права можна зробити такий висновок, що принципи є основою, основними засадами цивільного процесу та на основі них відбувається розвиток та побудова галузей права сучасної науки. Кожний з принципів системи відіграє самостійну роль, характеризує галузь права у цілому, окрему стадію чи окремий процесуальний інститут, але між ними існує щільна взаємодія, яка характеризується єдністю мети і завдань цивільного судочинства.

Кожний з принципів не може існувати окремо від принципів системи, а тільки у взаємодії з ними, зміст окремих принципів розкривається з урахуванням змісту інших принципів галузі права.

Ефективність виконання завдань цивільного судочинства перебуває в прямій залежності від правильного застосування судами в справі норм процесуального і матеріального права, для чого необхідно пізнати їх зміст, місця в системі права, їх зв’язку з іншими нормами і юридичних принципів, які в них відтворюються.

В своїй роботі я намагався якомога ширше розкрити зміст кожного з принципів за розбиттям їх по напрямкам регулювання ( Конституція України та нормами цивільного процесуального права) та їх взаємозв’язок з самими нормами матеріального права, між собою та роль принципів в сучасному житті.

Вивчення принципів дуже важливе для подальшого розвитку цивільного процесу та для побудови правової держави і громадянського суспільства, без якої неможливо здійснення цивільного правосуддя.

Список використаної літератури.

Цивільне процесуальне право України. — Харків, 1992.

Штефан М.Й., Кочер'янц Р.Г. Конституційні основи правосуддя в СРСР. — К., 1982.

Штефан М.Й. Цивільний процес --- К., 1997.

Шакарян М.С. Гражданский процесс— М., 1993.

Треушникова М.К. Советский гражданский процесс— М. 1989.

Советский гражданский процесс. — М., 1975.

Семенов В. М. Конституционные принципы гражданского судопроизводства. — М., 1982.

Боннер А.Т. Принцип диспозитивности советского гражданского про-цессуального права. — М. 1987.

Тараненко В.Ф. Принци-пы диспозитивности й состязательности в советском гражданском процессе. — М., 1990.

Чечина Н.А. Основные направлення развития науки советского граж-данского процессуального права. — Л., 1987.