гарантувати право громадянина на розгляд його справи компетентним, незалежним і неупередженим судом.

Судово-правова реформа була запланована у три етапи.

На першому етапі пропонувалося, зокрема, внести зміни до Закону “ Про судоустрій України”, Кримінально-процесуального та Цивільно - процесуального кодексів України, прийняти закони про Конституційний Суд України, адвокатуру, про судоустрій і статус суддів, про нотаріат України, про акти громадянського стану, про судову експертизу, провести інтенсивну роботу по підготовці Кримінально-процесуального кодексу та деяких інших кодексів України. Не виконано такі завдання першого етапу реформи: не розроблені нормативні акти з питань оптимального навантаження суддів слідчих та інших працівників правоохоронних органів, їх матеріально-технічне забезпечення і розміщення тощо.

На другому етапі передбачалось: запровадити організаційні структури зі спеціалізації здійснення правосуддя в Україні, створити адміністративні суди, суди, які розглядають сімейні справи, завершити створення Інституту законодавства і правової реформи.

Третій етап передбачав вивчення і узагальнення ефективності судово-правової реформи, внесення змін до чинного законодавства з питань удосконалення діяльності судової влади, органів досудового слідства, прокуратури, юстиції, адвокатури, проведення подальшої роботи по спеціалізації судів, реалізацію наукових програм з удосконалення судово-правової реформи. Частково пройдено і цей етап, оскільки прийнято новий Закон “ Про судоустрій “,внесено істотні зміни до Закону про прокуратуру, чітко визначено повноваження Міністерства юстиції України та ін.

Джерела курсу “Судові та інші правоохоронні органи”

І. Законодавство:

Конституція України від 28.06.1996 року

Декларація про державний суверенітет України // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. - № 31.

Закон України “ про державний захист працівників суду і правоохоронних органів “ від 23 грудня 1993 року № 3781 - ХІІ

Закон України “ Про судоустрій” від 7 лютого 2002 р. // К:, Атіка, 2003.

Закон України “ Про Конституційний Суд України “ від 16 жовтня 1996 р.

№ 422/96 – ВР.

Закон України “ Про Вищу Раду юстиції “ від 15 січня 1998 року № 22/98 – ВР.

Закон України “ Про статус суддів “ від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ.

Закон України “ Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів від 29 листопада 2001 р. №2860-ІІІ.

Закон України “ Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві “ від 23 грудня 1993 р. № 3782-ХІІ.

Кримінально – процесуальний кодекс України. – К.: Юрінком Інтер, 2002.

Цивільно – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.

Господарсько – процесуальний кодекс України. – К.: Атіка. – 2002.

ІІ. Література:

Адвокатура в Україні // Бюлетень законодавства і юридичної практики. – 2000. - №4.

Азаров Ю. Що заважає адвокатурі працювати злагоджено // Право України. – 1998, №1. –с. 38-41.

Ануфрієв М. І. та ін. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ України. – Харків.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.

Афанасьєв В. Щодо регулювання виконавчого провадження // Право України. – 1994. №9. – с. 10.

Бондаренко І. Судова система України та її реформування в сучасних умовах // Право України. – 2002. - №8. – с. 37-39.

Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи: поняття та ознаки // Право України. – 2003. - № 4. – с. 18-21.

Бородін М. Участь прокурора в цивільному процесі // Право України. – 1999. - №11. – с. 52.

Бойко В. Ф. Перебудову роботи судової системи необхідно здійснити у напрямі посилення захисту прав та інтересів громадян // Вісник Верховного Суду України. – 2001. - №3. – С.2-4.

Бринцев В. Д. Поєднання одноособової і колегіальної форм правосуддя в кримінальному процесі. – Право України. – 1995. - №7. – с.23-25.