Незаконне позбавлення волі з об’єктивної сторони полягає в різноманітних прийомах і способах, що застосовуються для з метою перешкодити особі в здійсненні за своїм розсудом права вибору місця перебування. Злочин може бути вчинений як шляхом активної дії, так і шляхом бездіяльності. Так, коли потерпілий знаходиться у приміщенні, закритому за його згодою, незаконне позбавлення волі може виразитися у відмові вчинити дії по його звільненню.

Незаконне позбавлення волі може виражатися в затриманні потерпілого в тому місці, в якому він не бажає перебувати, або в поміщення його в таке місце, звідки вихід для нього не є вільним.

Місцем позбавлення волі може бути визнане як приміщення (квартира, погріб, сарай тощо), так і місцевість (наприклад, острів). Позбавлення волі, яке підпадає під ознаки ст.123 КК, може бути вчинене і в місцях позбавлення волі, якими є виправно-трудові установи.

Незаконне позбавлення волі може здійснюватись шляхом застосування фізичного насильства (наприклад, потерпілого зв’язують і зачиняють в підвалі, поміщають у спеціально підготовлене приміщення тощо), а також шляхом психічного насильства (наприклад, погрожуючи зброєю, потерпілого примушують іти в певне місце, тощо). Воно може бути здійснене і шляхом обману (наприклад, людини заманюють у будь-яке місце і там зачиняють з метою позбавити волі). За ст. 123 КК корається лише незаконне позбавлення волі. Тому відповідальність виключена якщо особа позбавлена волі у результаті акту необхідної оброни або крайньої необхідності , або у випадку правомірного затримання (ч. 3 ст. 15 КК). З суб’єктивної сторони даний злочин скоюється лише з прямим умислом і може характеризуватися різними мотивами (користь, помста та ін.).

Нанесення ударів, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, що завдали фізичного болю, заподіяння тілесних ушкоджень, погроза вбивством, допущені при вчиненні дій спрямованих на позбавлення волі, кваліфікуються за сукупністю злочинів.

Тривалість незаконного позбавлення волі на кваліфікацію вчиненого не впливає, але враховується при індивідуалізації відповідальності і покарання. Незаконне позбавлення волі належить до числа так званих триваючих злочинів. Дії осіб, які приєдналися до злочинної діяльності після юридичного закінчення злочину, але до фактичного звільнення потерпілого, за певних обставин можуть визнаватися виконанням злочину.

За ст. 123КК карається лише незаконне позбавлення волі. Тому відповідальність виключається, якщо особа позбавлена волі внаслідок акту необхідної оборони або крайньої необхідності, а також в результаті реалізації громадянами права на затримання злочиннця (ч. 5 ст. 15 КК). Згода потерпілого на позбавлення волі також виключає кримінальну відповідальність.

Суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом. Мотиви можуть бути різними (корисливість, помста тощо). Незаконне позбавлення волі, якщо воно є проявом хуліганства, кваліфікується за ст. 206 КК.

Суб’єктом незаконного позбавлення волі, передбаченого ст. 123 КК, є тільки приватна особа. незаконне позбавлення волі. вчинене посадовою особою з використанням свого посадового становища, залежно від його специфіки, розглядається як посадовий злочин (ст. 166 КК) або як злочин проти правосуддя (ст. 173, 176 КК).

Кваліфікуючими ознаками злочину відповідно до ч. 2 ст. 123 КК визнаються: незаконне позбавлення волі, вчинене способом небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, або таке, що супроводжувалося заподіянням йому фізичних страждань.

Вирішуючи питання про про те, чи є спосіб вчинення злочину небезпечним для життя або здоров’я потерпілого, треба виходити з оцінки таких обставин: чи була наявною в способах і прийомах, використаних для затримання потерпілого або поміщення його в певне місце, небезпека для його здоров’я чи життя; чи не створювалась така небезпека через умови тримання потерпілого в місці позбавлення волі, Вона може бути створена внаслідок застосування до потерпілого з метою позбавлення його волі насильства, яке оцінюється за наслідками, так і способом дії. небезпечність незаконного позбавлення волі для життя або здоров’я потерпілого можуть характеризувати і такі умови, як тривалість позбавлення води, їжі, тримання в холодному, сирому або темному приміщенні тощо. Фізичні страждання це різного ступеня інтенсивності больові відчуття потерпілого, що виникають в результаті дії на його організм фізичного насильства або особливих умов тримання в місці позбавлення волі.

В деяких злочинах незаконне позбавлення волі може виступати як спосіб їх вчинення. В п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року № 12 “Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності” зазначається, що незаконне позбавлення волі в процесі грабежу або вимагательства, якщо воно не було небезпечним для життя і здоров’я потерпілого в момент заподіяння, повністю охоплюється ч. 2 ст. 141 чи ч. 2 ст. 144 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує. В п. 12 цієї ж постанови зазначено, що позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, в процесі розбою чи вимагательства, охоплюється ст. 142 чи ч. 3 ст. 144 КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями КК не потребує Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних і цивільних справах // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1995. - № 1. - С. 114-115.

За незаконне позбавлення волі, в чинному законодавстві передбачено таке покарання: за ч. 1 ст. 123 КК - виправні роботи на строк до двох років; за ч. 2 ст. 123 КК