Характерною особливістю такого звільнення від кримінальної відпо-відальності є умовний його характер, у зв'язку з чим набуває актуаль-ності поведінка винного після звільнення. Тобто, особа умовно не при-тягується до кримінальної відповідальності, а вирішення цього питан-ня остаточно проводиться протяом року від дня винесення рішення про передачу на поруки. У разі порушення умов передачі на поруки в передбаченому законом порядку вирішується питання про притягнення її до кримінальної відповідальності ч. 2 ст. 47. Підстави для притяг-нення протягом року до кримінальної відповідальності відданого колективові на поруки вказано у ст. 47 КК, а саме: невиправдання довіри колективу, ухилення від заходів виховного характеру, порушення гро-мадського порядку.

Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки:

Це звільнення від кримінальної відповідальності застосовується, передусім, за наявності таких умов: щодо діяння, що має ознаки зло-чину, наслідки якого не були тяжкими; стосовно особи, котра вчинила злочин уперше. Щодо ступеня тяжкості злочину, то від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК звільняються особи, які вчинили злочин невеликої та середньої тяжкості. Скоєння вказаною особою злочину вперше означає відсутність судимості за раніше вчинений злочин і по-рушеної проти неї кримінальної справи.

За наявності вказаних вище підстав притягнення особи до кримінальної відповідальності може вважатися недоцільним за умови певних змін обстановки, які настали на час розслідування справи чи її судо-вого розгляду. Кримінальний кодекс передбачає дві самостійні, хоч і наближені одна до одної, зміни обстановки: настання умов, які значно змінюють уявлення про суспільну небезпечність учиненого діяння; втра-та суспільної небезпечності особою, що його вчинила.

Щодо втрати суспільної небезпечності діяння, то зміна обстанов-ки може виразитись: у значних змінах у соціально-економічних, політич-них, моральних умовах життя суспільства в масштабах усієї країни; у суттєвих змінах умов життя групи людей (у регіоні, на підприємстві, в установі, у трудовому колективі). Ці зміни впливають на суспільну правосвідомість, яка за нових умов не сприймає як суспільне небезпечне діяння, вчинене за інших обставин, що становило значну небезпеку для суспільства на момент учинення.

Втрата суспільної небезпечності діяння зовсім не означає відсут-ності підстав до кримінальної відповідальності, бо воно на час вчинен-ня діяння становило склад злочину та було підставою кримінальної відповідальності. І ця підстава збереглась, оскільки кримінальний за-кон не змінився та діяння продовжує формально залишатися протиправ-ним. Тож для застосування ст. 48 КК необхідно встановити, у чому ж власне виявилася зміна обстановки і чому вона потягла за собою втрату суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Найбільш поширеною є зміна обстановки у житті конкретної люди-ни, що свідчить про втрату цією особою суспільної небезпечності.

Зміну обстановки розуміють при цьому вузько: вона стосується умов життя та діяльності особи, яку момент скоєння нею злочину, так і після цього, наприклад, перебування особи на час розслідування чи розгля-ду справи судом у армії, в іншому трудовому колективі або колективі учнів, усунення з посади тощо.

Указаний вид звільнення від кримінальної відповідальності - фа-культативний. Отож це є право, а не обов'язок суду. При цьому суд зважає також на характер скоєного злочину, тяжкість завданої шкоди, час, який минув із моменту вчинення злочину, а також важливість об-ставин, що свідчать про зміну обставин і усунення суспільної небез-печності діяння чи особи, що його вчинила. Звільнення від криміналь-ної відповідальності є остаточним і безумовним, тобто не залежить від подальшої поведінки особи, що звільняється.

Перебіг строків давності – правова підстава звільнення від кримінальної відповідальності. Зупинка та перебігу строків давності: кримінально – правове значення.

Матеріально-правовою підставою застосування інституту давності в кримінальному праві вважається істотне зменшення суспільної небезпечності вчиненого злочину внаслідок того, що спли-нув значний проміжок часу. Береться до уваги також презумпція про втрату повністю або частково суспільної небезпечності особою, що тривалою законослухняною поведінкою після вчинення злочину де-монструє своє виправлення. З погляду загальної та спеціальної пре-венцій, для виправлення правопорушника кримінальна відпо-відальність може бути ефективною лише в тому разі, якщо притягнен-ня до неї відбувається невдовзі після вчинення злочину. Покарання, при-значене після того, як сплинув тривалий термін, є актом, несумісним із принципом гуманізму, набуває рис помсти з боку держави. Доцільність звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності з погляду кримінального процесу та криміналістики пояснюється тим, що внаслідок свого негативного впливу на докази тривалий проміжок часу від моменту вчинення злочину істотно пере-шкоджає, а інколи й унеможливлює успішне розкриття та розслідуван-ня злочину, об'єктивний розгляд кримінальної справи у суді.

Звільнення від кримінальної відповідальності за цією статтею здійснюється не тому, що вчинене не містить ознак злочину, а тому що через тривалий проміжок часу справа, зазвичай, має значно менший суспільний резонанс і це суттєво відбивається на досягненні мети по-карання. Чим менший цей строк, тим ефективніше реалізується ідея невідворотності покарання, досягаються цілі загального та спеціаль-ного запобігання. Навпаки, значний час послаблює виховне та запобіжне значення покарання, а в деяких випадках робить застосування його недоцільним і таким, що суперечить принципу гуманізму. Особа, котра в минулому вчинила злочин, може виправитися, тому з часом розсліду-вання справи правильний розгляд її судом стає ускладненим, а інколи навіть неможливим.

Існування давності притягнення до кримінальної відповідальності М. Таганцев обґрунтовував, з одного боку, непотрібністю та безцільні-стю призначення в таких випадках покарання, а з другого