Стаття 196. Броня прийняття молоді на роботу і професійне навчання на виробництві. Для всіх підприємств і організацій встановлюється броня прийняття на роботу і професійне навчання на виробництві молоді, яка закінчила загальноосвітні школи, професійні навчально-виховні заклади, а також інших осіб молодше вісімнадцяти років. Районні і міські Ради народних депутатів затверджують програми влаштування на роботу випускників загальноосвітніх шкіл, квоти робочих місць для працевлаштування молоді та забезпечують їх виконання всіма підприємствами, установами, організаціями. Відмова у прийнятті на роботу і професійне навчання на виробництві зазначеним особам, направленим в рахунок броні, забороняється. Така відмова може бути оскаржена ними до суду. ( Стаття 196 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2240-10 від 29.07.81; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 263/95-вр від 05.07.95 )

Стаття 197. Надання молоді першого робочого місця Працездатній молоді - громадянам України віком від 15 до 28 років після закінчення або припинення навчання у загальноосвітніх, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладах, завершення професійної підготовки і перепідготовки, а також після звільнення зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби надається перше робоче місце на строк не менше двох років.

Молодим спеціалістам - випускникам державних навчальних закладів, потреба в яких раніше була заявлена підприємствами, установами, організаціями, надається робота за фахом на період не менше трьох років у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. ( Стаття 197 в редакції Закону N 263/95-вр від 05.07.95 )

Стаття 198. Обмеження звільнення працівників молодше вісімнадцяти років . Звільнення працівників молодше вісімнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу допускається, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії в справах неповнолітніх. При цьому звільнення з підстав, зазначених в пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, провадиться лише у виняткових випадках і не допускається без працевлаштування. Стаття 199. Розірвання трудового договору з неповнолітнім на вимогу його батьків або інших осіб Батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров'ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси. ( Стаття 199 із змінами, внесеними згідно із Законом N 6/95-вр від 19.01.95 )

Стаття 200. Участь молодіжних організацій у розгляді питань праці і побуту молоді. Профспілковий комітет підприємства, установи, організації і власник або уповноважений ним орган розглядають питання про заохочення молодих працівників, розподіл для них житла і місць в гуртожитках, охорону праці, їх звільнення, використання коштів на розвиток культурно-масової і спортивної роботи за участю представника молодіжної організації на умовах, визначених колективним договором. ( Стаття 200 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10 від 24.01.83; Законом N 871-12 від 20.03.91; в редакції Закону N 263/95-вр від 05.07.95 )

Висновок.

В дані курсові роботі я повинен був висвітлити масу інформацій, котру я обробив , і подав в коротенькому об’ємі данной роботи, разглянувши при цьому всі аспекти даной теми. Дослідивши дану тему курсовой роботи я хотів би відмітити коротко про те що відіграє не малу роль в охороні праці на підприємстві як дорослих так і молоді. Тобто звернути увагу на забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці.

З метою забезпечення сприятливих для здоров'я умов праці, високого рівня працездатності, профілактики травма-тизму і професійних захворювань, отруєнь та відвернення іншої можливої шкоди для здоров'я на підприємствах, в уста-новах і організаціях різних форм власності повинні вста-новлюватися єдині санітарно-гігієнічні вимоги до організації виробничих процесів, пов'язаних з діяльністю людей, а та-кож до якості машин, обладнання, будівель та інших об'єктів, які можуть мати шкідливий вплив на здоров'я. Всі державні стандарти, технічні умови і промислові зразки обов'язково погоджуються з органами охорони здоров'я в порядку, вста-новленому законодавством. Власники і керівники підпри-ємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити в їх діяльності виконання правил техніки безпеки, виробничої санітарії та інших вимог щодо охорони здоров'я, передбаче-них законодавством, не допускати шкідливого впливу на здоров'я людей (ст. 28 Основ законодавства України про охорону здоров'я).

Власник зобов'язаний створити в кожному структурно-му підрозділі й на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотриман-ня прав працівників, гарантованих чинним законодавством.

З цією метою власник забезпечує функціонування систе-ми управління охороною здоров'я, для чого створює на підприємстві підрозділи, які традиційно іменуються служ-бою охорони праці. Діє ця служба на підставі Типового по-ложення, затвердженого наказом Державного комітету Украї-ни по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 p. №73(Кодекс законів про працю України з постатейними матеріа-лами /,/ Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1997. - №11-12. - С. 603). Служба охорони праці створюється на підприємстві виробничої сфери з чис-лом працюючих 50 і більше чоловік. На підприємстві з чис-лом працюючих менш 50 чоловік функції цієї служби мо-жуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з питань охорони здоров'я. Служба охоро-ни праці підпорядковується безпосередньо керівникові під-приємства і прирівнюється до основних виробничо-техніч-них служб.

Література.

Конституція України 28 червня 1996.

Кодекс Законів про Працю України — станом на 20.11.2001рік.

Закон України „Про охорону праці” від