особа обумовлене, збиралася чи ні вона його виконувати. Вчинені хабарником за винагороду дії можуть бути як цілком законними (входити до його компетенції, здійснюватися в установленому порядку тощо), так і неправомір-ними. Якщо скоєні службовою особою у зв'язку з одержанням ха-бара дії самі є злочинними (службове підроблення, зловживання владою або службовим становищем тощо), вчинене слід кваліфіку-вати за сукупністю відповідних злочинів.
Відповідальність за одержання хабара настає незалежно від то-го, до чи після вчинення обумовлених дій був отриманий хабар.
Одержання хабара вважається закінченим з моменту, коли слу-жбова особа прийняла хоча б частину хабара. Якщо ж службова особа виконала певні дії, спрямовані на одержання хабара, але не одержала його з причин, які не залежали від її волі. вчинене нею слід кваліфікувати як замах на одержання хабара. Одержання службовою особою хабара від особи, яка діє з метою її викриття і звільняється від кримінальної відповідальності з підстав, передба-чених законом, є закінченим складом злочину і кваліфікується залежно від обставин справи за відповідною частиною ст. 368.
Третя особа, в інтересах якої винний за хабар має вчинити певні дії з використанням наданої йому влади чи службового станови-ща. — це будь-яка фізична (крім хабародавця) або юридична особа.
3.2. Суб'єктом одержання хабара може бути лише службова осо-ба. Про поняття службової особи див. коментар, викладений у За-гальних положеннях до цього розділу.
3.3. Суб'єктивна сторона одержання хабара характеризується лише прямим умислом і наявністю корисливого мотиву.
Особливістю суб'єктивної сторони складу цього злочину є тіс-ний зв'язок між умислом хабарника і умислом хабародавця. Зміс-том умислу першого повинно охоплюватися, крім іншого, усвідом-лення того, що хабародавець розуміє сутність того. що відбувається, і усвідомлює факт незаконного одержання службовою особою ви-нагороди. Якщо особа, надаючи службовій особі незаконну вина-городу, з тих чи інших причин не усвідомлює, що вона дає хабар (наприклад, у зв'язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання хабара, а службова осо-ба — за одержання хабара. Дії останньої за наявності для того під-став можуть кваліфікуватися як зловживання владою чи службо-вим становищем, обман покупців чи замовників, шахрайство тощо.
Дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи інші цінності на-чебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір їх привласнити, слід кваліфікувати не за ст. 368, а за відповідними ча-стинами ст. ст. 190 і 364 як шахрайство і зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності для того підстав — і за від-повідними частинами статей 27, 15 і 369 (підбурювання до замаху на давання хабара).
4. До кваліфікованих видів злочину закон відносить одержання хабара:
1) у великому розмірі;
2) службовою особою, яка займає відповідальне становище;
3) за попередньою змовою групою осіб;
4) повторно;
5) поєднане з вимаганням хабара (ч. 2 ст. 368).
5. До особливо кваліфікованих — одержання хабара:
в особливо великому розмірі;
службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище (ч. 3 ст. 368).
Поняття великого й особливо великого розміру хабара визначено в п. 1 примітки до ст. 368.
Не об'єднане єдиним умислом одержання декількох хабарів, ко-жен із яких не перевищує в двісті (п'ятсот) і більше разів неопода-тковуваний мінімум доходів громадян, не може кваліфікуватися як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо їх загальна сума перевищує ці розміри. У зв'язку з цим по-слідовне одержання одного хабара у великому, а другого — в осо-бливо великому розмірах треба кваліфікувати за сукупністю зло-чинів, тобто за частинами 2 і 3 ст. 368. Якщо ж умисел службової особи при одержанні декількох-хабарів був спрямований на отри-мання збагачення у великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання хабарів на підставі так званих "такс" або у формі "поборів", "данини" тощо), ЇЇ дії слід кваліфікувати як одержання хабара у великому чи особливо великому розмірі.
Якщо при умислі службової особи на отримання хабара у вели-кому або особливо великому розмірі з причин, що не залежали від її волі, нею було отримано лише частину обумовленого хабара, її дії слід кваліфікувати як замах на одержання хабара у великому чи особливо великому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 368 повторним визнається одержання хабара, вчинене особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених ст. ст. 368 або 369.
Одночасне одержання службовою особою хабара від декількох осіб слід кваліфікувати як вчинене повторно тоді, коли хабар пере-дається за вчинення дій в інтересах кожної особи, яка дає хабар, а службова особа усвідомлює, що вона одержує хабар від декількох осіб.
Оскільки цією ознакою (повторністю) охоплюються як перший, так і наступні злочини, кваліфікувати перший злочин додатково ще й за ч. 1 ст. 368 (ч. 1 ст. 369) не потрібно. Це не стосується тих ви-падків, коли певні злочини буди закінченими, а інші — ні, і випад-ків,.коли особа певні злочини вчинила як виконавець, а інші — як організатор, підбурювач чи пособник. У таких випадках незакінчені злочини і злочини, які особа вчинила не як виконавець, повинні отримувати окрему кваліфікацію з посиланням на ч. 1 ст. 14, відпо-відну частину ст. ст. 15 чи 27.
Одержання службовою особою в декілька прийомів одного ха-бара за виконання чи невиконання обумовлених з тим, хто дає ха-бар, дій, слід розглядати як продовжуваний злочин. Кваліфікувати у таких випадках дії винного за ознакою повторності не можна.
Перелік осіб, що займають відповідальне або особливо відповідальне становище, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. Висновок суду про те, що службова