Хабар слід вважати одержаним групою осіб за попередньою змо-вою, якщо у вчиненні злочину як співвиконавці брали участь дві.і більше службові особи, які домовилися про спільне одержання ха-бара. як до, так і після надходження пропозиції про давання хабара, але до його одержання. Зговір при вчиненні цього злочину — це насамперед згода на спільне з іншими службовими особами вико-ристання службового становища для одержання одного чи декіль-кох хабарів.

Кваліфікація дій хабарників за зазначеною ознакою може здій-снюватись тоді, коли учасниками групового одержання хабара є ли-ше службові особи — одержувачі хабара, тобто співвиконавці, а не пособники у хабарництві як співучасники одержання хабара. Співвиконавцями слід вважати службових осіб, які одержують хабар за виконання чи невиконання дій. які кожен із них міг чи повинен був виконати з використанням службового становища. Для кваліфікації одержання хабара як вчиненого групою осіб за попередньою змо-вою не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були виконувати або не виконувати обу-мовлені з тим, хто дав хабар, дії, чи усвідомлював той, хто дав хабар, що в його одержанні бере участь декілька службових осіб. Злочин за таких обставин вважається закінченим з моменту, коли хабар прийняв хоча б один із співучасників.

Розмір одержаного групою осіб хабара визначається загальною вартістю одержаних цінностей чи послуг. Якщо хабар одержано у великому або особливо великому розмірі, кожен із учасників зло-чину, якщо він був про це обізнаний, несе відповідальність за одержання хабара за цих кваліфікуючих ознак, навіть якщо розмір одержаного ним особисто не є великим або особливо великим. У випадку, якщо службова особа одержала хабар без попередньої до-мовленості з іншою службовою особою, а після цього передала їй частину одержаного як хабар, вона несе відповідальність за сукуп-ністю злочинів — за одержання і давання хабара.

Вимагання може бути вчинене як у формі прямого примушуван-ня, коли службова особа пред'являє вимогу дати хабар, погрожую-чи у випадку невиконання цієї вимоги вчинити (або не вчинити) з використанням влади чи службового становища дії, які можуть за-подіяти шкоди правам і законним інтересам того, до кого звернута ця вимога, так. і в завуальованій формі — шляхом умисного ство-рення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати ха-бара з метою запобігти шкідливим наслідкам для своїх прав та за-конних інтересів.

У випадках, коли особа, в якої вимагали хабар, незважаючи на вчинення щодо неї дій, спрямованих на примушування до давання хабара, з тих чи інших причин хабар не дала, дії службової особи, яка вимагала хабар, залежно від конкретних обставин справи слід кваліфікувати як готування до одержання хабара шляхом вимаган-ня чи замах на вчинення цього злочину.

6. Висновок

Отже, аналізуючи склад злочину, ми приходимо до висновку, що хабарництво за своєю сутністю є суспільно небезпечним явищем, яке не тільки шкодить правовому функціонуванню держави, а й підриває довіру громадян до органів влади. Звідси видно, що викорінення хабарництва, як явища, з владних структур неодмінно призведе до позитивних зрушень у досягненні і становленні громадянського суспільства.