Загальні наукові положення (основи) методики - це засновані на за-коні та узагальненій слідчій практиці вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів усіх видів. До них на-лежать:

1 дотримання законності;

2 плановість розслідування;

3 оперативність та швидкість розслідування;

4 індивідуальність розслідування;

5 взаємозв'язок слідчого з оперативним апаратом органів розслідування;

6 активне використання спеціальних знань та технічних засобів;

7 використання допомоги громадськості.

На базі наукових основ і даних інших частин криміналістики і розробляються окремі методики розслідування (конкретні методики), що складають другу — особливу частину даної галузі криміналістики. Зазначені методики є власне кажучи підсумковим елементом криміналістики в цілому. У них фактично акумулюються дані всіх частин криміналістики, трансформовані з урахуванням криміналістичної специфіки різних видів злочинів, ситуаційних і інших особливостей діяльності по їх розслідуванню. Їх основу складає система науково обґрунтованих типових методичних рекомендацій з розслідування окремих видів злочинів, що дозволяє при ретельному обліку індивідуальних особливостей кожного такого діяння розкривати і розслідувати його в різних типових і атипових слідчих ситуаціях. Криміналістика: підручник / за ред. Н.П. Яблокова. – М.: Юрист, 2000

Значна типізованість часток методик, їхня конкретна цілеспрямованість і відрізняють їх від іншого структурного елементу методики розслідування — її загальної теорії, що носить у більшій мірі загальний інформаційно-методичний характер. Сполучення інформаційно-методичних початків і ситуаційно-типізованих даних часток методик і формує цілісну сукупність науково-методичних і практичних положень про загальне і часткове в методиках розкриття, розслідування і попередження різних видів злочинів.

Методика розслідування окремого виду злочину або окрема методика становить систему положень та наукових рекомендацій, які визначають поря-док діяльності слідчого під час розслідування окремого виду злочину.

Кожний злочин індивідуальний і розслідування його характеризується специ-фічними та індивідуальними особливостями. Наприклад, розслідування розбій-них нападів утворює окрему методику, або розслідування убивств, учинених із застосуванням вогнепальної зброї. Разом з тим кожний розбійний напад та його розслідування індивідуальні, як і вбивство із застосуванням вогнепальної зброї.

Важливим стрижневим понятійним елементом усіх частин криміналістичної методики розслідування є методична рекомендація, що представляє собою науково обґрунтовану пораду про найбільш доцільний спосіб дії слідчого в тій чи іншій типовій ситуації в процесі розкриття, розслідування і попередження злочинів.

3. Наукові основи методики розслідування

Однак для кожного виду злочинів існують структурні схеми, алгоритми дія-льності, які придатні для розслідування будь-якого іншого виду злочинів. Такі алгоритми діяльності називають структурою окремої методики. Вона включає такі основні елементи:

1) криміналістичну характеристику даного виду злочинів;

2) обставини, які необхідно встановити;

3) особливості порушення кримінальної справи;

4) першочергові слідчі дії та оперативно-розшукові заходи;

5) типові слідчі ситуації, типові версії та планування;

6) тактику провадження окремих слідчих дій;

7) профілактичні дії слідчого.

Врахування перелічених елементів під час розслідування злочинів дозво-ляє визначати напрям розслідування та оптимізувати діяльність слідчого,

Загальні (вихідні) положення криміналістичної методики - це засновані на законі та узагальнені слідчою практикою вимоги та криміналістичні рекомендації, які сприяють найефективнішому розслідуванню злочинів усіх видів. Структура загальних положень визначається різними вченими неоднаково. Зокрема І.Ф. Пантелєєв та О.Ф. Савкін поділяють їх на три групи:

1) методи розслідування;

2) криміналістичні рекомендації;

3) положення, які характеризують тактику слідчих дій і методику розсліду-вання в цілому.

В.П. Бахін називає сім загальних положень. Г.Г. Зуйков до них відносить:

а) відповідність методичних рекомендацій вимогам законності;

б) взаємодія слідчого з оперативним апаратом міліції;

в) використання допомоги спеціаліста та громадськості;

г) вивчення способів вчинення злочинів;

д) узагальнення передового досвіду розслідування.

І.А. Возгрін загальні положення подає як теоретичні основи криміналістич-ної методики, що включають дослідження предмета, системи, задач, принципів, джерел, зв'язків методики з іншими галузями наукового знання. В літературі іс-нують й інші конструкції. Р.С. Бєлкін, аналізуючи загальні положення, прийшов до висновку, що загальним для всіх є тільки законність, системність, плановість, взаємозв'язок положень, які утворюють засіб розслідування. Ці посилання справедливі стосовно методики розслідування як розділу науки криміналістики.

Оскільки загальні положення нерідко називають принципами, то можна виділити такі з них:

- законність наукових рекомендацій, тобто всі рекомендації повинні від-повідати і не суперечити принципам кримінального процесу, бути етичними та гуманними;

- оптимальний набір слідчих дій, тобто в будь-якій окремій методиці до-цільно використовувати повну сукупність слідчих дій, яка забезпечує вирішен-ня слідчої ситуації, досягнення мети розслідування;

- максимальне використання технічних засобів, спеціальних знань та до-помоги громадськості;

- використання передового досвіду та слідчої практики. Криміналістика: підручник / за ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2001.

Діяльність - це форма відносин суб'єкта з навколишнім світом, спосіб ви-явлення активності особи, тому вона спрямована до зміни, перетворення умов в інтересах людей. Така діяльність корисна, вона відповідає інтересам суспільства. Якщо діяльність суперечить інтересам суспільства та окремих її громадян, вона протиправна, злочинна.

Злочином є передбачене ст. 11 КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину. Таким чином, зло-чин - це передбачена кримінальним законом дія (вчинок), наприклад, крадіж-ка, шахрайство, убивство, зґвалтування тощо.

Основу конкретної діяльності становлять навички застосування засобів праці для досягнення певної мети. Сукупність навичок діяльності утворює способи, послідовність застосування яких становить механізм діяльності.

Механізм будь-якої діяльності - це порядок, система (програма) застосу-вання суб'єктом засобів та прийомів праці до об'єкта з конкретною метою.

Механізм вчинення злочину - це послідовність прийомів застосування певних засобів до предмета безпосереднього посягання з корисливою метою. Пред-мети, прийоми та засоби вчинення злочинного посягання можуть збігатися, наприклад, позбавлення життя вогнепальною зброєю, заволодіння майном шляхом обману тощо. Звідси в криміналістиці для визначення злочинної дія-льності, що виконується одним і тим же способом, виникло поняття «законо-мірності вчинення злочину» (Р. С. Бєлкін).

Спосіб вчинення злочину - це комплекс причинно та функціонально пов'я-заних