Методичні рекомендації для цього й іншого періодів по визначенню основних напрямків і методів розслідування багато в чому залежать від слідчих ситуацій, що складаються на початку розслідування. Багато з цих ситуацій носять типовий характер. Розрізняються вони лише обсягом наявної інформації про подію злочину і причетних до нього осіб. Відповідно визначаються й основні напрямки розслідування. Наприклад, для первісного етапу характерні наступні ситуації:

1) маються відомості про подію злочину і про нібито винну у ньому особу (головним чином, від потерпілих), але ще не ясно, чи дійсно була ця подія, чи мала воно злочинний характер і чи причетна до неї зазначена особа (зґвалтування, грабіж, розбій, дача й одержання хабара і т.д.). Напрямок розслідування — встановлення дійсності події, її конкретних обставин, причетності до неї запідозреної особи. При цьому велике значення має виявлення відповідних слідів і речових доказів та особливостей взаємин між учасниками події. При необхідності підозрювана особа затримується;

2) встановлена подія з ознаками злочину і відомі конкретні особи, що несуть за це відповідальність по своєму службовому становищу, але характер їхньої особистої провини не з’ясовано (порушення правил безпеки на виробництві і транспорті й ін.). Напрямок розслідування — з'ясування безпосередніх і основних причин події і ступеня впливу на виникнення основних причин кожної з зазначених осіб, виявлення винних і доведення їх провини;

3) встановлена подія з ознаками злочину, вчинити яку і скористатися її результатами могли тільки особи з визначеного кола по своєму статусу (підроблені видаткові документи, безтоварні операції, знищення облікових документів і ін.) чи для здійснення якої вимагаються особливі професійні навички і знання (виготовлення підроблених грошей, цінних паперів, злом сховища з використанням складних методів і т.д.). Напрямок розслідування — дослідження поведінки, пов'язаної з досліджуваною подією, кожної з запідозрених осіб, характеру їх відносин до виявленого, встановленого факту використання ким-небудь з них результатів злочину;

4) встановлена подія з ознаками злочину, але відсутні чи майже відсутні відомості про винну особу (крадіжка, таємні вбивства й ін.). Напрямок розслідування — з використанням типових версій виявлення максимальної кількості даних, що характеризують злочинця, району його можливого перебування, просівання виявлених запідозрених осіб, встановлення і затримання винної особи.

Характер типових слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування в основному визначається результатами первісних слідчих дій. В одних випадках основним напрямком розслідування є розшук вже встановленого злочинця, а в інші — все ще не встановленого, у третіх — напрямок на збирання додаткових фактичних даних, які б викривали вже затриманого злочинця, пред'явлення йому обвинувачення і т.п. Відповідно визначається комплекс необхідних слідчих і оперативно-розшукових дій і їх черговість.

Типові слідчі ситуації і напрямки подальшого розслідування на завершальному етапі головним чином пов'язані з якістю і повнотою даних, покладених в основу обвинувачення, відношенням обвинувачуваного до зібраних доказів, новим обставинам, що відкрилися при допиті обвинувачуваного. Однією з типових ситуацій є, наприклад, визнання обвинувачуваним своєї провини при наявності переконливих і достатніх доказів. У цьому випадку основним напрямком подальшого розслідування є підготовка і виконання вимог, пов'язаних із закінченням розслідування. Типовими на цьому етапі є і ситуації, у яких при наявності переконливих і дуже повних доказів винуватості обвинувачені частково чи цілком не визнають своєї провини. У подібних випадках основний напрямок подальшого розслідування пов'язується з перевіркою і з'ясуванням додаткових обставин і можливим новим пред'явленням обвинувачення або з виконанням вимог, пов'язаних із закінченням розслідування.

Висновок

Таким чином Криміналістична методика розслідування злочинів – це завершальний розділ науки криміналістики, який є системою наукових поло-жень (закономірностей, принципів) і розроблених на їх основі практичних реко-мендацій (алгоритмів, програм), які забезпечують оптимальну організацію роз-слідування та попередження окремих видів злочинів.

Джерелами криміналістичної методики є:

а) Конституція України;

б) Закони України;

в) норми кримінального і кримінально-процесуального законів України;

г) слідча судова і експертна практика;

д) положення науки.

Методика розслідування складається із двох основних частин:

1) загальні наукові положення (поняття, задачі, методика, криміналістична характеристика, зміст та структура);

2) окремі видові і спеціальні методики розслідування (розслідування окре-мих видів злочинів згідно Особливої частини (розділи І-ХХ) КК України).

Список використаної літератури

1. Кримінально-процесуальний кодекс України. – К.: Атіка, 2001.

2. Криміналістика: підручник / за ред. Р.С. Бєлкіна. -–М.: Юрид. літ., 1986.

3. Криміналістика: підручник / за ред. П.Д. Біленчука. – К.: Атіка, 2001.

4. Криміналістика: підручник / за ред. професора А.Н. Васильєва. – М.: 1971.

5. Криміналістика: підручник / за ред. професора І.Ф. Крилова. – Л.: 1976.

6. Криміналістика: підручник / за ред. І.Ф. Пантілєєва, Н.А. Сєліванова. – М.: Юрид. літ., 1984.

7. Криміналістика: підручник / за ред. професорів А.Г. Філіпова, А.Ф. Волинського. – М.: Спарк, 1999.

8. Криміналістика: підручник / за ред. Н.П. Яблокова. – М.: Юрист, 2000.