Конституційний лад — це устрій держави І суспільства, а та-кож їх інститутів відповідно до конституційно-правових норм. Це цілісна система основних соціально-правових відносин, що визна-чають форми і способи функціонування держави, як єдиного дер-жавно-правового організму. Нормальне функціонування конститу-ційного ладу дозволяє реалізувати прагнення суспільства до справедливого і стабільного соціального порядку на основі поєднан-ня індивідуальних і суспільних інтересів.

Об'єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 109, вира-жається в чотирьох формах: 1) дії, спрямовані на насильницьку змі-ну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; 2) змова про вчинення таких дій; 3) публічні заклики до на-сильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоп-лення державної влади; 4) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Загальною ознакою всіх цих дій є спрямованість їх саме на на-сильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплен-ня державної влади, тобто Із застосуванням фізичного чи психічного насильства до представників державної влади, осіб, що виконують функцію охорони конституційного ладу І державної влади, до інших осіб, які перешкоджають здійсненню цих дій. Злочини вважаються закінченими у разі здійснення будь-якої дії з метою зміни чи пова-лення конституційного ладу чи захоплення державної влади (на-приклад, озброєння групи людей та Інструктаж про дії під час захоп-лення влади).

Змова про вчинення таких дій передбачає умисну угоду двох або більше осіб про спільні насильницькі дії, спрямовані на зміну чи по-валення конституційного ладу або на захоплення державної влади.

Передбачені ч. 2 ст. 109 заклики до насильницької зміни конституційного ладу або до захоплення державної влади мають носити публічний характер, тобто проголошуватися відкрито, п присутності багатьох громадян. Це завжди активний вплив на незліченну кількість людей (проголошення на мітингу, демонстрації, зборок тощо)

Суб'єктивна сторона всіх зазначених дій — прямий умисел, поєднаний з метою насильницької зміни конституцій-ного ладу або з метою захоплення державної влади.

Суб'єкт злочину — будь-яка особа, що досягла 16-річного віку. Відповідно до ч. З ст.,

109 кваліфікують як ознаки діянь, пе-редбачених у ч. 2 ст. 103, є:

1) вчинення їх особою, яка є представником влади, тобто осо-бою, яка перебуває на службі з органи державної влади та наділе-на владними повноваженнями (наприклад, депутат місцевої ради, голова суду, працівник Міліції та Ін.);

2) вчинення цих сам-іх дій повтори), тобто хоча б у другий раз, незалежно від того, чи Сула особа засунена за перший злочин;

3) вчинення їх організованою групою. тобто трьома або більше особами, які попередньо організувалась у стійке об'єднання для вчинення публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або на захоплення державної влади, або для розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій (див. ч. З ст. 28);

4) здійснення їх з використанням засобів масової інформації (на-приклад, виступ по телебаченню, поширення комп'ютерних програм із вказаними матеріалами та Ін.).

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 109 — позбавлення волі на строк від п'яти до десята років; за ч. 2 ат. 109 — обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк; за ч. З ст. 109 — обмеження волі на строк до п'яти років або позбав-лення волі на той самий строк.

Злочини проти життя та здоров'я особи

Злочини проти життя

Життя людини, відповідно до ст. З Конституції України, є найви-щою соціальною цінністю, а в ст. 27 Основного Закону наголошуєть-ся, що кожна людина має невід'ємне право на життя І ніхто не може свавільно позбавити людину життя. Тому злочини проти життя ста-новлять велику суспільну небезпеку. До них КК відносить різні види умисних вбивств (статті 115—118), вбивство через необережність (ст. 119), доведення до самогубства (ст. 120), погрозу вбивством (ст. 129).

Поняття вбивства та його види. У частині 1 ст. 115 дається поняття вбивства як умисного протиправного заподіяння смерті Ін-шій людині. Крім того, в ст. 119 передбачена відповідальність за вбивство через необережність. Тому загальне поняття вбивства мо-же бути визначене як умисне або необережне заподіяння смерті ін-шій людині. Заподіяння смерті іншій людині — це позбавлення її життя.

Об'єктом вбивства є життя людини. Початком життя при цьому слід вважати початок фізіологічних пологів. Посягання на плід людини до початку родового процесу не є посяганням на життя і може призвести до відповідальності за незаконне проведення абор-ту. Кінцевим моментом життя є біологічна смерть.

Закон рівною мірою охороняє життя будь-якої людини, незалеж-но від її життєздатності, віку, моральних якостей тощо. Вбивство — це позбавлення життя іншої людини. Самогубство або замах на са-могубство злочином не вважається.

З об'єктивної сторони вбивство може бути здійснене шляхом дії або бездіяльності. Для позбавлення людини життя може застосо-вуватися як фізичний вплив (удар ножем, задушення, отруєння тощо), так і психічний (заподіяння душевної травми, що викликала смерть, підбурювання до самогубства особи, яка не усвідомлює зна-чення цього акту тощо).

У разі вчинення вбивства шляхом бездіяльності йдеться про вчи-нення винним дій, що запобігли б настанню смерті за умови, що він зобов'язаний був і мав можливість їх вчинити. Наприклад, особа ме-дичного персоналу з метою заподіяння смерті хворому не застосо-вує необхідного лікування.

Обов'язковою ознакою закінченого складу вбивства є настання злочинного наслідку — смерті людини. При цьому необхідно вста-новити причинний зв'язок між діянням винного і настанням смерті потерпілого.

Вбивство — це протиправне позбавлення життя. Тому не є вбивством, наприклад, позбавлення життя людини в стані необхід-ної оборони. Навпаки, згода потерпілого на позбавлення його життя не виключає