Контрольна робота
з дисципліни Основи цивільного та сімейного права України.
Аліментні правовідносини між подружжям.
АЛІМЕНТНІ ПРАВОВІДНОСИНИ МІЖ ПОДРУЖЖЯМ
Стабільність у сім’ї обумовлена рівнем взаємної турботи обох iз подружжя, якi мають пiдтримувати одне одного: сприяти тому, щоб один з подружжя отримав вiдповiдну освіту, набув кваліфікацію, успішно просувався по роботi тощо.
Сiмейне законодавство nередбачае обов'язок подружжя ма-терiально пiдтpимувати один одного у шлюбi. Цей обов'язок не залежить від віку, стану здоров’я, матерiального благопо-луччя. Майнові права та обов'язки щодо надання взаємної пiд-тримки виникають у подружжя з моменту реєстрації шлюбу та існують протягом усього часу перебування в шлюбi.
За нормальних сiмейних стосунків подружжя добровiльно пiклується один про одного, i проблем щодо утримання не iснyє. Як справедливо зазначалося в лiтературi, обов’язок щодо надання матерiальної допомоги одним iз подружжя виникає як моральний - з часу укладання шлюбу, i одночасно як юридич-ний - з моменту, коли з'являються необxiднi для цього пiд-стави.
Право на алiменти було надано подружжю ще першим Кодек-сом про шлюб та сiм'ю Української РСР, який передбачав, що один з подружжя має право на утримання iншого. Справи про алiменти розглядалися вiддiлами соцiального забезпечення.
Це обумовлювалося тогочасною точкою зору щодо алiментiв як «сурогату соцiального забезпечення». Пiдставами для на-дання утримання визнавалися потреба одного з подружжя в утриманнi та його непрацездатнicть.
Вiддiл соцiального забезпечення при визначеннi розмiру алi-ментів повинен був керуватися ступенем нужденностi i праце-здатностi подружжя та прожитковим мiнімумом, встановленим для певної мiсцевостi. Розмiр алiментiв у сукупностi з iншими засобами до iснування не повинен був перевищувати прожит-кового мінімуму. Алiменти виплачувалися перiодично, замiна їx одноразовою сумою, яка могла б бути сплачена, не допуска-лася. У разi cмерті подружжя, який сплачував алiменти, алiменти продовжували стягуватися з майна, яке залишилося.
Чинне законодавство також передбачає, що чоловiк, дружина повиннi пiдтримувати один одного матерiально (ст. 75 СК). Ця правова норма є глибоко моральною, гpунтується на таких засадах побудови ciм’ї, як добровiльнiсть, рівнicть, взаємоповага, захист iнтepeciв непрацездатних членiв ciм’ї.
У разi, якщо один iз подружжя вiдмовляється або ухиляється вiд свого бов'язку щодо утримання iншого з подружжя, який потребує матерiальної допомоги, останнiй має право звернутися з вимогою про стягнення алiментiв у судовому порядку.
1. 3агальнi пiдстави стягнення алiментiв на утримання одного з подружжя.
Вимоги одного з подружжя щодо сmягнення аліментiв можуть
бути задоволенi судом за наявності наступнuх умов:
А)Подружжя перебуває в зареєстрованому шлюбi.
Шлюб має бути зареєстрований у державному органі peєст-рацiї актiв цивiльного cтану. Державна реєстрацiя щлюбу за-свiдчується свідоцтвом про шлюб. Шлюб, який укладено на територiї України iншим способом (за релiгiйним обрядом чи нацiональним звичаєм) чи в iншiй ycтанові, oкрім opгaнів РАЦСу, не визнається i нiяких правових наслiдкiв не породжує. Не вважаються подружжям i особи, якi перебувають у фактич-них шлюбних вiдносинах.
Б) Один з подружжя потребує допомоги, є непрацездатнuм за віком чu станом здоров’я.
Непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсiйного вiку за старiстю (чоловiки - 60 pоків, жiнки - 55 poкiв) або є iнвалiдом І, II чи ІІІ груп.
Особи, якi отримали право на пенсiю ранiше зазначеного вiкy (наприклад, за вислугою pоків, у зв'язку з зайнятiстю на шкiдливих чи важких роботах тощо), права на алiменти до досягнення загального пенсiйного віку не набyвають.
До числа непрацездатних традицiйно вiдносили iнвалiдiв І, II та ІІI груп. Після тривалих наукових дискусiй у юридичнiй лiтературi та виходячи із судової практики iнвалiди ІІІ групи також визнанi законодавцем непрацездатними.
Суперечливiсть позицiй щодо визнання чи невизнання iн-валiдiв ІІІ групи непрацездатними була обумовлена відсутністю єдиної позицiї фaxiвцiв щодо тлумачення понять «юридич-на непрацездатнiсть» i «фактична непрацездатнiсть».
Настання юридичної непрацездатностi законодавець пов'язував з:
а) iнвалiднiстю;
б) пенсiйним віком, що обумовлював вiдсутнiсть у особи обов'язку працювати.
Фактична непрацездатнiсть пов'язана iз станом здоров'я i полягає у вiдcутностi у особи реальної можливостi працювати.
3вичайно, що поняття юридичної i фактичної непрацездат-ності в кожному конкретному випадку не завжди спiвпадають за змiстом. На сьогоднi відомі факти, коли вiдповiдальнi державнi службовцi, яким була встановлена ІІ група iнвалiдностi, сум-лiнно виконували cвої nocaдовi обов'язки. Що ж стосується iнвалiдiв ІІІ групи, то у них зберiгається досить високий рiвень працездатностi, чим i обумовлені поширення в юридичнiй лiтетypi думки, що право на алiменти цi особи набувають лише в тому разi, коли не мають можливостi забезпечити прожиття своєю працею.
Право на утримання виникає лише у разi юридичної непра-цездатностi.
3аконодавець прямо не заперечує можливостi виникнення алiментних зобов'язань у разi тимчасової втрати працездатностi. На нашу думку, з огляду на складнiсть процедури стягнення, на одержання одним з подружжя соцiальноi допомоги в розмiрi втраченого заробiтку тимчасово надавати непрацездатним осо-бам (скажiмо, у разi захворювання на запалення легень, припереломах тощо) право на алiменти недоцiльно, оскiльки фак-тичне надання такої допомоги матиме мiсце пiсля одужання i поновлення працездатностi.
Щодо часу, коли настала iнвалiднicть, він правового зна-чення не має. Один iз подружжя міг укласти шлюб, будучи iнвалiдом або стати iнвалiдом, перебуваючи у шлюбi.
Не є пiдставою для вiдмови в задоволеннi позову про стяг-нення алiментiв той факт, що подружжя проживають окремо. Поки в передбаченому порядку шлюб не визнано недiйсним чи нерозiрваним, він вважається таким, що icнує, i один з под-ружжя має право на утримання.
В) Подружжя-позuвач потребує матерiальної допомоги.
Уст. 75 СК законодавець