Інсценування некримінальної події, створення обстановки, яка характеризує факт нібито нещасного випадку, що мав місце, самогубства, а також інсценування природної смерті, пов'язаної з хворобою або віком, мають також місце в слідчій і оперативній практиці.

Підводячи підсумок розгляду способів приховування вбивств за замовленням, можна відзначити наступне:

приховування, пов'язане з трупом потерпілого, для вбивств по замовленню є явищем мало характерним і по результатах дослідження склало 8%. Причому виявлена закономірність, полягає у тому, що дії, направлені на укриття трупів і інсценування, чинилися лише в тих випадках, коли наймач і жертва знаходилися в родинних або інших близьких відносинах (співжиття, партнерство по бізнесу або інша спільна діяльність).

дії по приховуванню трупів і інсценування в 95% випадків здійснювалися за ініціативою організаторів. Причому, в 61% випадків вони самі брали участь у вказаних діях.

Однією з ознак вбивства за замовленням є неприйняття злочинцями заходів по прихованню слідів злочину після його здійснення. В більшості випадків (60%) злочинці залишали труп на місці здійснення злочину, там же кидали зброю і знаряддя злочину (70%). Подібні дії із зброєю пояснюються тим, що злочинці таким чином намагалися звести до мінімуму ймовірність затримання на місці злочину і встановлення причетності до вбивства. А необхідності приховування трупа у виконавців в більшості випадків не було, оскільки встановлення їх особи через зв'язки жертви внаслідок відсутності особистого знайомства не було можливим. Окрім цього, труп на місці злочину — це своєрідний звіт про виконану "роботу", а для незговірливих фінансистів і комерсантів — форма страхання і нагадування про те, що з кожним таке може трапитися. Все вищесказане відноситься до випадків, коли жертву і організатора не пов'язували родинні або інші близькі відносини (співжиття, любовний зв'язок).

Таким чином, можна зробити висновок про те, що приховування трупа по "замовлених" вбивствах застосовується у випадках, коли жертва і організатор знаходяться в родинних або інших близьких відносинах (співжиття, партнерство по дрібному бізнесу). Фактів приховання трупів таких категорій жертв як керівники крупних підприємств, комерційних структур, банків, лідерів злочинного світу за результатами досліджень зафіксовано не було. Навіть навпаки, окремі злочини носили явно демонстративний характер і скоювалися в громадських місцях на очах у присутніх. Подібні дії, на думку працівників правоохоронних органів, злочинці чинять за проханням організаторів, щоб створити психологічний тиск на оточення жертви, продемонструвати силу і спонукати до прийняття умов, від яких вони раніше відмовлялися (наприклад, продаж контрольного пакету акцій підприємства, видача кредиту, виплата мзди злочинним угрупуванням).

висновок

Сучасний стан розвитку криміналістики в Україні характеризується формуванням загальної теорії криміналістики, розробкою і впровадженням сучасних науково-технічних засобів та інформаційних технологій в практику боротьби зі злочинністю, удосконаленням прийомів криміналістичної тактики, запропонуванням методик розслідування нових видів злочинів.

Враховуючи всю важливість наукових пошуків і практичних рекомендацій для працівників правоохоронних органів, в наукових розробках в галузі криміналістики активно використовуються сучасні досягнення багатьох галузей наукових знань, які можуть бути застосовані у справі боротьби із злочинністю. Значна увага при цьому надається комп'ютеризації криміналістичної діяльності. Цей напрям наукових і практичних пошуків є одним з важливих в подальшому удосконаленні криміналістичної діяльності по розслідуванню злочинів. В результаті арсенал рекомендованих засобів, прийомів і методів розкриття і розслідування злочинів став більш сучасним і ефективним. Так, з'явилась можливість виявляти і використовувати з метою доказування і криміналістичного пошуку нові сліди злочинця (речового, тонкого і запахового характеру), розширились можливості дослідження деяких традиційних слідів злочину. Стало можливим не лише акумулювати в пам'яті ЕОМ тактичні прийоми і методи розслідування, накопичені поколіннями слідчих, але й використовувати цю інформацію в практиці розслідування конкретних злочинів. Комп'ютеризація прискорила передачу і обмін отриманою у ході розслідування криміналістичною Інформацією між суб'єктами криміналістичної діяльності.

Завдання криміналістичної тактики як розділу науки криміналістики випливають із загальних завдань кримінального судочинства. Це розробка засобів і методів швидкого і повного розкриття злочинів, викриття винних і забезпечення правильного застосування закону, з тим щоб той, хто вчинив злочин, був підданий справедливому покаранню і жодний невинний не був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Важливою умовою застосування тактичного прийому є його правомірність.

Правильне визначення правових основ використання тактичних прийомів і рекомендацій є важливим залогом дотримання вимог законності при розкритті і розслідуванні злочинів.

Під правовими основами використання тактичних прийомів і рекомендацій в кримінальному судочинстві слід розуміти систему встановлених законом і підзаконними актами принципів і правил, що визначають умови допустимості, зміст, мету і порядок застосування цих прийомів і рекомендацій слідчим, оперативним працівником органів внутрішніх справ і судом.

Основним нормативним актом, який регламентує використання тактико-криміналістичних прийомів та прийомів і засобів криміналістичної техніки є кримінально-процесуальний кодекс.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1 .Кримінально-процесуальний кодекс України: Текст відповідає офіційному за станом на 1 жовтня 2001 року.- К., 2001.- 291 с.

2. Криміналістика: Підручник/ За ред. П.Д.Біленчука.- К.: АТІКА, 1998.-416с.

3. Криминалистика: Учебник / Под ред. Н.П.Яблокова.- М.: Юристь, 2004.-

718с.

4. Криминалистика / Под ред. В.А.Образцова.- М.: Юристь, 1995.- 592 с.

5. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф.Пантелеева, Н.А.Селиванова.-М.: Юрид.литература, 1993.- 592 с.

6. Криминалистика: Учебник / Под ред.Т.А.Седовой, А.А.Зксархопуло.-СПб.:Лань, 2001.-928с.

7. Криміналістика (криміналістична технікаО: Курс лекцій/ П.Д.Біленчук, А.П.Гель, М.В.Салтевський, Г.С. Семаков.- К.:МАУП, 2001.- 216 с.

8. Кузьмічов В.С., Прокопенко Г.І. Криміналістика: Навч.посібник/ За заг.ред. В.Г.Гончаренка, Є.М.Моісеєва.- К.: Юрінком