Фізичне насильство як ознака об'єктивної сторони зґвалтування — це фізичне подолання опору, який чинить потерпіла особа, або очі-куваного опору, який обумовлений небажанням вступити з винним у статевий зв'язок. Фізичне насильство має бути таким, щоб пере-бороти дійсний, а не вигаданий (удаваний) опір жінки. Злочинець може застосувати фізичну силу, різні предмети або навіть зброю, щоб зламати опір. Він може намагатися зв'язати потерпілу, завдати побої, тілесні ушкодження різної тяжкості, наносити удари, здавлю-вати шию руками або накинутою петлею тощо.

Згідно з практикою Верховного Суду України зґвалтування або замах на нього, що супроводжувалися заподіянням легких або се-редньої тяжкості тілесних ушкоджень, підлягають кваліфікації за частинами 1—3 ст. 152, а якщо при зґвалтуванні заподіяно тілесні ушкодження, що спричинили наслідки, зазначені в ст. 121, — за ч. 4 ст. 152. Додаткова кваліфікація таких дій за іншими статтями КК про злочини проти здоров'я не потрібна, адже застосування фі-зичного насильства і заподіяння шкоди здоров'ю потерпілої особи цілком охоплюється ознаками об'єктивної сторони цього злочину.

Зґвалтування або замах на нього, пов'язане з вбивством, квалі-фікується за п. 10 ч. 2 ст. 115 і ч. 4 ст. 152. Див.: Постанова ПВС від 27 вересня 1992р. №4 “Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини”.

Застосування погрози фізичним насильством як ознака об'єктив-ної сторони зґвалтування являє собою різного роду психічне насиль-ство, що застосовується до потерпілої особи для того, щоб зламати її опір. У статті 152 при окресленні зґвалтування застосування по-грози фізичним насильством поставлено в один ряд із застосуван-ням фізичного насильства, і в цьому відношенні ця погроза є рівно-значною фізичному насильству, тобто є безпосередньою і може бути негайно виконана суб'єктом злочину. Цей характер погрози і мож-ливість її негайного виконання ставлять потерпілу особу в безвихід-ний стан, змушують поступитися домаганням насильника.

За своїм змістом погроза при зґвалтуванні полягає в негайному застосуванні тільки фізичного насильства (наприклад погроза вби-ти, покалічити). Погроза може виражатися в словах (“вб'ю”, “зарі-жу", “покалічу” тощо), демонстрації зброї або інших предметів, яки-ми можна заподіяти тілесні ушкодження, може випливати з обста-новки, що створилася, якщо, наприклад, група насильників оточує жінку в безлюдному місці, вимагаючи підкоритися їхнім домаган-ням. Погроза може мати невизначений характер (наприклад, “мов-чи, а то гірше буде”).

Роз'яснюючи поняття погрози при зґвалтуванні, Пленум Верхов-ного Суду України ре-комендував розуміти її як залякування потерпілої особи висловлю-ванням, жестами й іншими діями, які виражають намір негайного застосування фізичного насильства до самої потерпілої особи або її родичів (наприклад, до дитини). Див.: Постанова ПВС від 27 вересня 1992р. №4 “Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини” Тому погроза, наприклад, вбити або покалічити немовля, якщо його мати негайно не поступається дома-ганням винного, яка відбувалася в такій ситуації, коли мати опини-лася в безвихідному становищі, подібному до стану крайньої необ-хідності, не може виключати відповідальності за зґвалтування або замах на нього.

Використання безпорадного стану потерпілої особи при зґвалтуванні полягає у вчиненні статевого акту, за якого, наприк-лад, жінка не могла розуміти характеру і значення дій, що чиняться над нею, або хоча і розуміла, що відбувається, але не мала можли-вості чинити опір насильникові.

При використанні безпорадного стану немає потреби застосову-вати насильство або погрози, тому що опору жінки тут немає.

Варто розрізняти психічну безпорадність, при якій потерпіла особа не розуміє значення того, що вчинюється статевий акт (пси-хічна хвороба, непритомний стан, малолітній вік) і фізичну безпо-радність, коли потерпіла особа хоч і розуміє характер дій, що відбу-ваються, але не в змозі чинити опір насильникові (хвороба, не пов'язана з психічним захворюванням, фізичні хиби, похилий вік, безпорадність, що сталася внаслідок автоаварії та ін.).

Велике значення має питання щодо наявності безпорадного ста-ну внаслідок алкогольного або наркотичного сп'яніння чи викорис-тання одурманюючих речовин. У судовій практиці визнається, що самі по собі статеві зносини з жінкою, яка перебуває у стані сп'янін-ня, без застосування фізичного насильства і погроз, ще не є підста-вою для розгляду цього діяння як злочинного. Для такої оцінки вчи-неного необхідно, щоб ступінь сп'яніння характеризував стан потер-пілої особи як безпорадний, який позбавляє можливості усвідомлю-вати навколишнє оточення, розуміти значення дій, що вчинюються винним, або чинити йому опір. Саме такий ступінь сп'яніння свід-чить, що потерпіла особа перебувала у безпорадному стані.

Для визнання зґвалтування, як вчиненого з використанням без-порадного стану потерпілої особи, причини, що викликали безпорад-ність, значення не мають. Практика Верховного Суду України не ви-ключає відповідальності за цей злочин, як у випадку, коли винний сам довів жінку до такого стану (наприклад, напоїв до безчуттєвого стану, дав наркотики, снотворне тощо), так і коли потерпіла особа знаходилася в такому стані незалежно від його дій (наприклад, була малолітньою, знепритомніла внаслідок нещасного випадку та ін.). Див.: Постанова ПВС від 27 вересня 1992р. №4 “Про судову практику у справах про згвалтування та інші статеві злочини”

Суб’єкт

Суб'єктом злочину є осудна особа чоловічої або жіночої статі, яка досягла 14-річного віку. Див.: ч. 2 ст. 22 КК України. При цьому стать безпосереднього виконавця злочину має бути протилежна статі потерпілої особи. Співвиконавцем злочину, учасником