Відновлення слідства такого зупинення можуть повторюватися. Головне - щоб було забезпечено вирішення завдань досудового слід-ства і додержувалася процесуальна форма.

2) Право на зупинення досудового слідства у разі коли психічна або інша тяжка хвороба обвинуваченого перешкоджає закінченню про-вадження у справі, виникає за наявності таких же умов, як і в разі невстановлення місцезнаходження обвинуваченого, з тією лише різницею, що тут відомо, де знаходиться обвинувачений, однак тяж-ка його хвороба позбавляє слідчого можливості провадити за його участю необхідні слідчі дії та перешкоджає закінченню провадження у справі.

Хвороба обвинуваченого є підставою для зупинення досудового слідства тоді, коли вона є тимчасовою, а її тяжкість не дозволяє здійснити допит, очну ставку або ознайомити обвинуваченого з ма-теріалами справи, тобто виключає можливість провадження слідчих дій за участю обвинуваченого. Якщо хвороба невиліковна - ставить-ся питання про закриття справи за зміною обстановки.

Слідство зупиняється мотивованою постановою слідчого до оду-жання обвинуваченого. Обраний щодо нього запобіжний захід може бути відмінено або змінено за наявності до того підстав та вихо-дячи з доцільності. Зміна або відміна запобіжного заходу не по-винні ставити під загрозу вирішення завдань кримінального проце-су.

Якщо ж запобіжний захід у вигляді взяття під варту залишився в силі - необхідно враховувати, що в цьому випадку плин строків слідства зупинений, а строки тримання під вартою продовжують спливати і в необхідних випадках мають бути подовжені. Якщо зах-ворів один обвинувачений, а у справі притягаються як обвинуваче-ні декілька осіб, слідчий повинен визначитися щодо доцільності виділення справи в окреме провадження щодо обвинуваченого, який захворів психічною або іншою тяжкою хворобою.

Слід враховувати й те, що якщо обвинувачений захворів тяж-кою психічною хворобою, то в такому разі виникає необхідність проведення судово-психіатричної експертизи, суд за поданням слід-чого, погодженого з прокурором може направити обвинуваченого у відповідну медичну установу для дослідження, нагляду та лікування. Цей захід не є запобіжним заходом і не впливає на плин стро-ків тримання під вартою.

3) Коли не встановлено особи, яка вчинила злочин, слідчий по-винен провести всі необхідні слідчі дії для встановлення об'єкти-вної істини у справі, які можливо здійснити за відсутності підоз-рюваного, вжити заходів до знайдення, отримання, закріплення та збереження всіх доказів у справі та встановлення особи, яка вчи-нила злочин. У разі необхідності він може дати окреме доручення органам дізнання про проведення оперативно-розшукових дій.

У відповідності із ст. 104 КПК України у разі передачі кримі-нальної справи, порушеної органом дізнання, слідчому та незнай-дення особи, яка вчинила злочин, орган дізнання продовжує вживати оперативно-розшукових заходів до розкриття злочину, не очікуючи вказівок слідчого, але повідомляючи про отримані результати.

Протягом десяти днів органи дізнання зобов’язані виконати дору-чення слідчого та проінформувати його про отримані результати.

Зупинення розслідування за підставою, що розглядається, певною мірою має умовний та формальний характер, оскільки строки слідства у відповідності із ст. 120 КПК України починають спливати з момен-ту встановлення особи, яка вчинила злочин. Зупинення справи впли-ває на правовідносини слідчого і потерпілого, який має бути про-інформований, що справа зупинена за невстановленням особи, яка вчинила злочин. В даному випадку він може заявити клопотання, від-води, скарги тощо.

Якщо протягом передбачених ст. 49 КК України строків давнос-ті особу, яка вчинила злочин, так і не встановлено, кримінальна справа підлягає закриттю. В ст. 11-1 КПК України вказано, що якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків, заз-начених у частині першій статті 49 Кримінального кодексу України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішен-ня питання про її закриття за підставою, передбаченою частиною другою цієї статті.

2. Форми закінчення досудового слідства

Закінчити досудове слідство можна лише тоді, коли його зав-дання виконані. Для цього слідчий повинен всебічно, повно й об'є-ктивно у встановленому законом порядку дослідити всі обставини, що складають предмет доказування у кримінальній справі. Порушен-ня цієї вимоги ст. 22 КПК України тягне за собою повернення спра-ви на додаткове розслідування прокурором, а при неможливості усу-нення неповноти або неправильності розслідування в судовому засі-данні - також судом (ст. 229. 246, 281 КПК ). Оцінка зібраних у справі доказів слідчим має визначити, яке саме підсумкове рішення належить прийняти.

Досудове слідство закінчується тоді, коли вирішено всі його завдання:

а) всебічно, повно та об’єктивно досліджено всі обставини, які входять в предмет доказування;

б) встановлено об’єктивну істину у справі;

в) виявлено та усунено причини і умови, які сприяли вчиненню злочину;

г) вжито заходів до захисту прав і законних інтересів грома-дян та юридичних осіб, відшкодування матеріальної та моральної шкоди;

д) забезпечено правильне застосування закону.

Відповідно до ст. 212 КПК України досудове слідство закінчу-ється винесенням слідчим одного з трьох можливих рішень:

1) обвинувального висновку для віддання обвинуваченого до суду;

2) постанови про закриття кримінальної справи;

З) постанови про направлення справи до суду для вирішення пи-тання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Дізнання, як правило, закінчується складанням постанови про направлення справи для провадження досудового слідства, яка зат-верджується прокурором. Постанова складається особою, яка прово-дить дізнання, і затверджується начальником органу дізнання або виноситься останнім і разом із справою передається прокурору, який здійснює нагляд за дізнанням, для наступної передачі за під-слідністю. У постанові, крім загальних даних, передбачених ст. 130 КПК зазначається:

а) які невідкладні та інші слідчі дії були виконані органом дізнання;

б) які обставини вчинення злочину були встановлені;

в) його кваліфікація;

г) які докази зібрано;

д) які предмети та документи вилучено і де вони знаходяться;

е) хто і коли