Помилування здійснює Президент України ( п. 27 ч. 1 ст. 106 Конституції) своїм Указом, який звільняє від відбування покарання окремих засуджених осіб або пом’якшує їм покарання;

г) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно не-безпечного діяння одинадцятирічного віку. Згідно із ст. 7-3 КПК України, якщо злочин вчинено особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку у з якого можлива кримінальна відповідальність (14 або 16 років залежно від складу злочину), слідчий виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до не-повнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа в такому разі направляється прокурору, а перед тим неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його батькам або особам, що їх замінюють, надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами самостійно або за допомогою захисника. Щодо осіб, які не досягли одинадцяти років, справа закривається на загальних під-ставах;

д) за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим, у справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених ч. 2 та 3 ст. 27 КПК України;

е) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли проку-ророві надано право порушувати справи і при відсутності скарги потерпілого (ч. 3 ст. 27 КПК України);

є) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами. Щодо по-мерлого обвинуваченого, а також особи, яка підлягала притягненню до кримінальної відповідальності, але померла до винесення поста-нови про притягнення її як обвинуваченого, закриття справи на підставі п. 8 ч. 1 ст. 6 можливе в усіх стадіях кримінального процесу.

На прохання близьких родичів або громадських організацій, заінтересованих у реабілітації померлого, тобто у відновленні його честі, репутації, провадження в справі продовжується (ч. 3 ст. 215 КПК). Згодом за наявності до того підстав воно може бути закрите органом дізнання, слідчим, прокурором за п. 1 чи п. 2 ст. 6 за відсутністю події злочину або складу злочину в діянні померлого, а також за п. 2 ст. 213, якщо померлого було притягнуто як обвинуваченого. У таких випадках померлий повністю реабілітований.

Справа щодо померлого не підлягає закриттю і тоді, коли провадження в ній є необхідним для відновлення іншої справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами, передбаченими ст. 400-5 КПК України;

ж) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави.

У тих випадках, коли в процесі розслідування виявиться, що особа, яка вчинила злочин, вже була колись засуджена за цей зло-чин і вирок набрав законної сили, провадження у справі продовжу-ватися не може і справа підлягає закриттю;

з) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу діз-нання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвину-ваченню.

За цією підставою постанова прокурора, слідчого, органу діз-нання про закриття кримінальної справи стає обставиною, яка вик-лючає провадження у кримінальній справі, лише за наявності таких умов:

- якщо вона не скасована в установленому законом порядку;

- якщо вона винесена щодо тієї ж самої особи, яка притяга-ється до відповідальності;

- якщо вона винесена по тому ж самому обвинуваченню, яке є предметом розслідування у цій справі;

- якщо немає обставин, які зумовлюють відміну раніше прий-нятого рішення;

і) якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора, крім випадку порушення кримінальної справи судом за новим об-винуваченням або щодо нової особи.

3) Закриття кримінальної справи за обставинами, які дають слідчому право не притягати обвинуваченого до кримінального покарання:

а) звільнення від кримінальної відповідальності і від пока-рання внаслідок зміни обстановки. В ч. 2 ст. 7 КПК вказано, що прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України, складає мотивовану постанову про звільнення особи від криміна-льної відповідальності. Суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, яка вчинила злочин, невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільне небезпечною (ч. 5 ст. 7 КПК);

б) звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.

В ст. 7-2 КПК вказано, що прокурор, а також слідчий за зго-дою прокурора за наявності підстав, зазначених у статті 45 Кри-мінального кодексу України, вправі своєю мотивованою постановою направити кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

За наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України (особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, ак-тивно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду), у справах, які надійшли до суду з обвинувальним