чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Земельна ділянка може бути виставлена на продаж(ст.127 ЗКУ). Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок. Продаж земельних ділянок державної або комунальної власності може також здійснюватись іноземним державам, іноземним юридичним особам (ст.129 ЗКУ). Продаж земельних ділянок іноземним державам та іноземним юридичним особам здійснюється відповідними радами за погодженням з Кабінетом Міністрів України та допускається за умови реєстрації іноземною юридичною особою постійного представництва з правом ведення господарської діяльності на території України.
Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб’єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги ст.135 ЗКУ). Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. У торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний і гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом. Земельні торги можуть проводитись за рішенням суду.
Підставами припинення права власності на земельну ділянку (ст.140 ЗКУ) є:
а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
б) смерть власника земельної ділянки за відсутністю спадкоємця;
в) відчудження ділянки за рішенням власника;
г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
ґ) відчудження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
д) конфіскація за рішенням суду;
е) невідчудження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених ЗКУ.
Підстави припинення права користування земельною ділянкою (ст.141 ЗКУ) є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами не за цільовим призначенням;
ґ) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Можуть вилучатись також особливо цінні землі (ст. 150 ЗКУ). До таких земель відносять: чорноземи неородовані несолонцюваті на лесових породах; лучно-чорноземні незасолені несолонцюваті суглинкові грунти; темно-сірі опідзолені та чорноземи опідзолені на лесах і глеюваті тощо. Також землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів; землі історико-культурного призначення. Особливо цінні землі можуть вилучатися (викуплятися) для будівництва об’єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв’язку, трубопроводів та ін.
Поділ земельного фонду на категорії земель.
В новій редакції Земельного кодексу України знайшла своє закріплення низка принципових положень. Так, замість категорії земель населених пунктів у складі земель України самостійне місце тепер займають землі житлової та громадської забудови.
До земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об’єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії:
1) землі с/г призначення (ст.19 ЗКУ);
Землями с/г призначення визначаються землі, надані для виробництва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури або призначені для цих цілей. До земель с/г призначення належать:
а) с/г угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) нес/г угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження).
Землі с/г призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам – для ведення особистого селянського господарства;
б) с/г підприємствам – для ведення товарного с/г виробництва;
в) с/г науково-дослідним установам та навчальним закладам;
г) нес/г підприємствам – для веденняпідсобного с/г.
Землі с/г призначення не можуть передаватись у власність іноземним громадянам, особам без громадянства, іноземним юридичним особам і іноземним державам. Згідно з ст.23 ЗКУ визначена пріоритетність земель с/г призначення. Тобто землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для с/г використання. Для будівництва промислових підприємств, об’єктів житлово-комунального господарства, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв’зку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов’язяних з веденням с/г виробництва, надаються переважно нес/г угіддя або с/г угіддя гіршої якості. Лінії електропередач і зв’зку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, трас тощо.
2) землі житлової та громадської забудови;
До земель житлової та громадської забудови (ст.38 ЗКУ) належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об’ктів загального користування. Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пукту або іншої містобудівної документації.
3) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
Землі природно-заповідного фонду (ст.43 ЗКУ) – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреацінну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об’єктів природно-заповідного фонду. До земель природно-заповідного фонду (ст.44 ЗКУ) включаються природні території та об’єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об’єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва). Землі природно-заповідного фонду