Відносини із здійснення правосуддя може бути порушено як «зсередини» — через вчинення відповідних діянь праців-никами органів правосуддя, іншими учасниками процесу, так і «ззовні» — діяннями осіб, стосовно котрих здійснюється правосуд-дя, інших громадян. Шкода правосуддю може бути заподіяна внаслідок:

1) порушення суддями та службовими особами органів правосуд-дя покладених на них обов'язків з розгляду, вирішення, виконання рішень у кримінальних, цивільних та адміністративних справах;

2) протиправного впливу на працівників органів правосуддя та інших осіб;

3) невиконання чи протидії виконанню рішень органів правосуддя;

4) перешкоджання діяльності органів правосуддя чи ненаданні їм необхідного сприяння.

Урахування механізму заподіяння шкоди об'єктові посягання необхідно для систематизації аналізованих посягань, встановлення інших ознак складів відповідних злочинів.

Види злочинів проти правосуддя

Сам законодавець злочини проти пра-восуддя не класифікує. В теорії кримі-нального права запропоновано різноманітні підходи до систематизації відповідних норм. Автори будують систему цих злочинів, поклавши в її основу або об'єкт посягання (М.І. Бажанов), або їхнього суб'єкта (Ш.С. Рашковська та ін.). Кожна з таких класифікацій є цінною, дає можливість повніше розкрити певні сторони аналізованих посягань.

Як підставу для класифікації можна взяти викладений раніше механізм заподіяння шкоди правосуддю. Отже злочини, які посягають на правосуддя, а також невиконання вироку суду, за які передбачено заходи в нормах Загальної частини КК, можна роз-поділити на чотири групи 20;532 :

Розділ ІІ : Завідомо незаконні затримання, привід або арешт

Кримінальна характеристика злочинів даного виду

Стаття 371 КК складається з трьох частин. Час-тиною першою передбачено відповідальність за два простих види злочину — завідомо незаконне затримання та незаконний привід; у частині другій передбачено два простих склади злочину — завідомо незаконні арешт та тримання під вартою; у частині третій передбачені кваліфіковані види вищевикладених злочинів: якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.

а) об’єкт злочину

Основним безпосереднім об'єктом злочину є правосуддя в ча-стині забезпечення законного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою, а також конституційне право людини на сво-боду і особисту недоторканність. Його додатковим факультативним об'єктом можуть виступати честь та гідність особи, її життя і здо-ров'я, майнові блага.

Потерпілим від цього злочину можуть бути підозрюваний, об-винувачений, підсудний, свідок і потерпілий.

б) об’єктивна сторона

З об’єктивної сторони злочин може проявлятися у незакон-ному:

Затримання в кримінально-процесуальному порядку застосову-ється до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі, і полягає у по-збавленні її волі до 72 годин.

Затримання - це один із заходів приму-су, який, як і арешт, полягає в триманні під вартою, у примусовому обмеженні свободи пересування та спілку-вання. Чинне законодавство передбачає застосування адміністра-тивного затримання та затримання кримінально-процесуального:

Адміністративне затримання (затримання в адміністративному порядку) застосовується в порядку, з підстав і на строки, встанов-лені статтями 261—263 Кодексу України про адміністративні право-порушення. За загальним правилом, адміністративне затримання особи, котра вчинила адміністративне правопорушення, може три-вати не більш як три години. Незаконне адміністративне затримання не може кваліфікуватися як аналізований злочин проти правосуддя, а посадові особи за такі дії несуть відповідальність за ст. 365 КК.

Кримінально-процесуальне затримання — це, як і взяття під варту, засіб процесуального примусу. Він полягає у короткотерміновому поміщенні затриманого в спеціальне приміщення і в ізолюванні від оточуючих; позбавленні волі затриманої особи. 13;61

Метою затримання є:

1) з'ясування того, чи причетна особа до злочину, у скоєнні яко-го підозрюється;

2) вирішення питання про застосування до особи запобіжного заходу у формі тримання під вартою. 20;536

Незаконне затримання спостерігається тоді, коли немає умов та підстав право-мірності застосування такого заходу. Вони закріплені в ст. 106 КПК України.

Умови правомірності затримання підозрюваного:

Підстави затримання як підозрюваного:

За наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.

Затримання підозрюваного у вчиненні злочину може тривати не більше, як 72 години.

Дії, що є незаконним затриманням, можуть проявитися в різних формах. Насамперед це виражається в позбавленні волі пересування людини. Позбавлення волі пересування може полягати просто в затриманні людини на якийсь час у місці її перебування, але може супроводжуватися і примусовою доставкою в яке-небудь приміщення, наприклад у камеру попереднього затримання відділення міліції. Тривалість затримання не має значення для кваліфікації злочину. 13;62

Аналізоване посягання може бути вчинено шляхом як дії, так і бездіяльності:

1) дія — незаконне затримання особи — взяття під варту як підозрюваного;

2) бездіяльність — тримання особи як затриманого після того, коли відпали підстави для затримання як підозрюваного чи після