Д о д а т к и

1. Приклади із джерел масової інформації

1.1. Дiти вулицi: чиї ж вони насправдi?

Маленькi люди з довiрливими очима. Вони знають, як змiнити свiт на краще, але свiт сам з часом змiнює їх. Це -нашi дiти, адже чужих дiтей не буває. I вони прагнуть любовi. Та, на жаль, справжню батькiвську любов знають не всi дiтлахи. I причина не тільки в тому, що не мають рідних чи взагалі ніяких батьків. Адже нерiдко й рiднi поводяться зi своїми чадами, м'яко кажучи, не по-людськи - б'ють їх, примушують жебракувати або вимагають заробляти грошi iншим злочинним шляхом. Немало й пiдлiткiв, якщо i не терплять знущань, то принаймi залишаються без належного нагляду з боку дорослих. Та й як батьки можуть доглядати та виховувати дiтей, коли вони постiйно в роз'їздах по близькому та далекому зарубiжжю? Треба ж комусь заробляти на життя.

Дiтей тим часом виховує вулиця. А вона не найкраща нянька - ця сувора панi звела на криву дорогу не одну маленьку долю. Залишених без батькiвського нагляду дiтей вона привчає до своїх "звiрячих" законiв, занадто рано i жорстоко вiдкриває їм темнi сторони життя, перетворюючи довiрливий дитячий погляд на колючий i зухвалий. Поки iншi дiтлахи, ситi i одягнутi, спокiйно граються з однолiтками, цi думають, де дiстати кусень хлiба та сигарети. Вони вважають себе дорослими, але заздрять отим чистим та доглянутим, якi не обдiленi батькiвською любов'ю. Тодi, напевне, й виникає перше бажання вкрасти, вбити, принизити.

Це не вони такими стають, це ми, дорослi, їх такими робимо. Вiддаючи у школи-iнтернати, з яких вони втiкають, або взагалi залишаючи малюка у пологовому будинку, звiдки той потрапляє у будинок дитини.

Проведений прокуратурою областi аналiз злочинiв, вчинених неповнолiтнiми на територiї обласного центру. показав, що лише трьома вихованцями однiєї iз закарпатських шкiл-iнтернатiв було вчинено 17(!) кримiнально-карних дiянь (в основному крадiжки державного та особистого майна, пограбування), бiльшiсть iз яких здiйснювали пiд час навчального процесу. I такий приклад не єдиний - їх багато, як i дiтей, котрi рано подорослiшали i стали "зiпсованими" або "важкими" пiдлiтками.

Двоє таких учнiв Тур'є-Реметiвської школи скоїли 15 злочинiв. Та цi злочини неповнолiтнiх - дрiбницi порiвняно з тими, якi чиняться дорослими щодо дiтей. Наприклад, у Мiжгiрському районi мати неповнолiтньої дiвчинки не дозволяла тiй ходити на заняття, примушуючи жебракувати. На щастя, так тривало недовго - горе-матерi довелося вiдповiдати за знущання над дочкою. Прокурором району проти неї було порушено кримiнальну справу за втягнення неповнолiтньої у заняття жебракуванням. Справа завершена розслiдуванням та розглянута мiсцевим судом з винесенням обвинувального вироку, а дiвчинка повернулася на навчання.

Аналогiчну кримiнальну справу порушено i тячiвським районним прокурором проти мiсцевої мешканки, яка протягом двох рокiв не пускала свою неповнолiтню доньку до школи, а вимагала грошей, якi дитина також повинна була здобувати жебракуванням.

Найбiльша мрiя дiтей, залишених без батькiвської опiки - мати власну сiм'ю i маму. Вони, вихованцi дитячих будинкiв, ладнi пробачити усе, навiть те, що їх залишили ще немовлям у пологовому будинку, за оте найжаданiше у свiтi вiдчуття материнського тепла й ласки. Але часто воно так i залишається мрiєю. Саме для таких дiточок i створюються дитячi будинки сiмейного типу, де б вони могли вiдчути турботу справдi близьких людей, родинне тепло та отримати повноцiнне виховання. На жаль, за благородними намiрами усиновителiв, буває криється просто бажання декого отримати велику квартиру, автомобiль та кошти вiд держави на утримання таких дiтей. I якби тiльки це.

На Закарпаттi функцiонує дев'ять подiбних закладiв, в яких на вихованнi 74 неповнолiтнiх, в тому числi - 60 вихованцiв та 14 рiдних i усиновлених дiтей. В першому iз них виявленi факти грубих порушень прав його вихованцiв, серед яких не тiльки незабезпечення вiдповiдних умов проживання й виховання, а навiть застосування до дiтей фiзичних знущань та сексуальних домагань. Цi факти не залишились поза увагою прокуратори, якою порушено кримiнальну справу проти таких горе-вихователiв.

На жаль, держава не має достатньо коштiв, аби забезпечувати будинки дитини усiм необхiдним. Але намагається зробити усе можливе, аби вони були принаймнi ситi та в теплi. I от, коли у бюджетi нарештi з'явилися грошi на потреби будинку дитини, знайшлася людина, котра вирiшила використати їх в особистих iнтересах. Це сталося в одному з мiст Закарпаття. Заступник головного лiкаря будинку дитини закупив на видiленi державою кошти устаткування для ремонту котелень, знаючи наперед про їхню нелiквiднiсть та технiко-економiчну непридатнiсть. Тобто дiтки так i залишилися в погано опалюваних примiщеннях, а кошти, причому немалi - 18 тисяч 696 гривень, пущненi "добрим дядечком" на вiтер. Районна прокуратура порушила за даним фактом кримiнальну справу, i йому довелося нести вiдповiдальнiсть за свої протизаконнi дiї.

Слiд зазначити, що прокуратура областi завжди придiляла особливу увагу захисту прав неповнолiтнiх. Особливо у справi усиновлення дiтей-сирiт та дiтей, позбавлених батькiвського пiклування, iноземними громадянами.

Упродовж 2001-2002 рокiв в областi усиновлено 180 дiтей. З них 39 - громадянами України, а 141 - iноземними громадянами. По кожному випадку мiсцевими судами винесенi вiдповiднi рiшення. У розглядi цих справ узяли участь прокурорськi працiвники, якi висловили суду свою думку щодо вiдповiдностi усиновлення iнтересам дитини. Проте прослiдкувати долю усиновлених iноземцями українських дiточок, з'ясувати, чи не порушуються їхнi права за кордоном, досить складно. Але у себе