КУРСОВА РОБОТА

На тему :

“Вина та її форми”

План :

ВСТУП

1. Поняття вини

2. Ознаки та види умислу

3. Необережність та її види

4. Складна форма вини

ВИСНОВК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Суб'єктивна сторона злочину являє собою психоло-гічний зміст злочину, його внутрішню (по відношенню до об'єктивної сторони) сторону. Вона нерозривно зв'язана з іншими елементами складу злочину, оскіль-ки в психіці суб'єкта знаходять відображення усі об'єктивні якості злочинного діяння.

В юридичній літературі суб'єктивна сторона зло-чину визначається як внутрішня сторона злочину, тоб-то психічна діяльність особи, що відображує ставлен-ня її свідомості й волі до суспільно небезпечного діян-ня, котре нею вчиняється, і до його наслідків Кримінальне право України. Загальна частина / За ,ред. про-фесорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. .

Іноді її визначають дещо інакше, а саме як внутрі-шню сторону злочинного діяння; ті внутрішні проце-си, які відбуваються у психіці осудної особи під час вчинення нею передбаченого кримінальним законом суспільно небезпечного діяння Кримінальне право України. Загальна частина / За ред. про-фесора П.С.Матишевського, доцентів П.П. Андрушка, С.Д. Шапченка.

.

Але у будь-якому разі сутність визначення цього елемента складу злочину пов'язується з психічним ставленням суб'єкта, яке розглядається та враховуєть-ся лише відносно суспільно небезпечного діяння і його наслідків і повинно характеризуватись конкретною формою вини.

До ознак, які утворюють суб'єктивну сторону зло-чину, відносяться: вина, мотив, мета злочину та емо-ційний стан. Слід зазначити, що останню ознаку суб'єктивної сторони виділяють не всі вчені.

Вина - основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого злочину. Мотив і мета - це факу-льтативні ознаки суб'єктивної сторони злочину. Вони вимагають свого встановлення лише у тих випадках, коли про це прямо зазначено у законі (в диспозиції статті Особливої частини КК) або коли вони однознач-но випливають із змісту злочину.

У деяких випадках кримінальний закон вказує на особливий емоційний стан як ознаку суб'єктивної сто-рони. Так відповідно до ст. ст. 116, 123 КК такий емо-ційний стан, як сильне душевне хвилювання, входить до змісту суб'єктивної сторони.

Ознаки, які утворюють суб'єктивну сторону, в реа-льній дійсності являють собою єдине ціле, але у пода-льшому в методичних цілях будуть розглядатися само-стійно, що дасть можливість глибше пізнати їх зміст і сутність, а також визначити їх роль і значення для кри-мінальної відповідальності та покарання винного.

Встановлення суб'єктивної сторони - це заверша-льний стан процесу констатації складу злочину. Гли-боке вивчення суб'єктивної сторони складу злочину полягає в правильному розумінні (тлумаченні) диспо-зиції кримінально-правової норми і в об'єктивному та всебічному аналізі умов і обставин злочинного діяння.

Повне і всебічне встановлення ознак, що характери-зують суб'єктивну сторону злочину є необхідною умовою правильної кваліфікації злочину, визначає ступінь суспільної небезпеки діяння й особи, яка його вчинила, впливає на застосування покарання

Поняття вини

Як уже зазначалось раніше основною й обов'яз-ковою ознакою суб'єктивної сторони складу злочину є вина. Принцип, відповідно до якого кримінальна від-повідальність можлива лише при наявності вини, сфо-рмульований у Конституції України. У ній за-значено: "Особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному пока-ранню, доки її вину не буде доведено в законному по-рядку і встановлено обвинувальним вироком суду" Див. ст. 62 Конституції України... .

Це конституційне положення конкретизується у ст. ст. 24, 25 Загальної частини КК та в статтях Особ-ливої частини КК. Воно свідчить про недопустимість у вітчизняному кримінальному праві об'єктивного став-лення у вину, тобто покладення відповідальності за заподіяні суспільно небезпечні наслідки при відсутно-сті вини особи, яка їх заподіяла.

Поняття вини визначається у законі. Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої КК та її наслідків, виражене у формі умислу чи необережності. Див. ст. 23 Кримінального кодексу України.

Основними категоріями, які характеризують вину, є її зміст, сутність, форма та ступінь.

Аналіз цих категорій дозволяє глибше пізнати інсти-тут вини в кримінальному праві. Такий аналіз має ве-лике практичне значення як для законодавчого визна-чення вини, так і для його застосування на практиці.

Зміст вини - це сукупність психічних елементів, у яких відображаються об'єктивні ознаки злочину, які виражають певне ставлення особи до цих ознак. Тобто, вона характеризує відображення у психіці (свідомості) особи фактичних ознак, які характеризують об'єкт і об'єктивну сторону. Зміст вини - це зміст умислу або необережності при вчиненні конкретного злочину.

Сутність вини полягає в негативному ставленні особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння, до суспільних відносин, що охороняються криміналь-ним законом.

Форма вини характеризує певний зв'язок психіч-них ознак, які складають зміст вини, з об'єктивними ознаками злочину. Чинне кримінальне законодавство виділяє дві форми вини - умисел і необе-режність Див. ст. 24 і 25 Кримінального кодексу України..

З аналізу ст. ст. 24 та 25 КК випливає, що визначення форми вини базується на поєднанні двох психічних ознак (елементів): інтелектуальної й вольової. Ці озна-ки, у свою чергу, зв'язані ознаками об'єктивної сторони складу злочину - дією (бездіяльністю) і наслідками.

Отже, кожна форма вини включає в себе ознаки (елементи), які характеризують свідомість і волю осо-би. Перші з цих ознак називаються інтелектуальними, а другі вольовими ознаками. Різне співвідношення ін-телектуальних і вольових ознак психічної діяльності особи при вчиненні нею злочину дає можливість конст-руювати різні форми вини та її види.

Ступінь вини - це кількісна характеристика вини. Вона визначає тяжкість вчиненого діяння й небезпеч-ність особи винного.

Ступінь вини суб'єкта визначається: