Для забезпечення здійснення конституційних повноважень Президента України він створює постійно діючий орган - Адміністрацію Президента України. Остання у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також Положенням про Адміністрацію Президента України.

Доручення Глави Адміністрації, його заступників у визначених Президентом України межах та з питань, що належать до їхніх повноважень, є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади та їх посадовими особами [2].

З моменту створення структура та повноваження Адміністрації Президента України неодноразово змінювались, відповідно до поглядів глави держави на роль та місце АПУ у системі органів виконавчої влади. Наприклад, президент Леонід Кравчук видав п’ять президентських указів, які реформували структуру адміністрації. Леонід Кучма також неодноразово змінював структуру АПУ. В останній час видано два укази Президента України, які стосувалися структури АПУ або регламентували її повноваження [18, с.37].

Окрім зрушень у структурі, функціях та моделі прийняття рішень, змінювались чисельність та розподіл владних повноважень. Так, на початку президентства Л.Кравчука апарат Адміністрації налічував 19 підрозділів. У внутрішню структуру служби були закладені протиріччя між повноваженнями її підрозділів, що призвело до конфліктів між ними, а робота зводилася скоріше до дорадчих та консультативних функцій. Чисельність співробітників служби Адміністрації Президента України складала близько 80 осіб. З обранням Президентом України Л.Кучми неодноразово корегувалась структура служби адміністрації (за часів глави адміністрації Дмитра Табачника та за часів глави адміністрації Євгена Кушнарьова). Структурні одиниці АПУ отримали чітко визначені повноваження, а їхня кількість зросла. Одночасно в АПУ тривав пошук моделі прийняття рішень: за Л.Кравчука АПУ використовувала модель “Трумена” (інформація прямо надходить від структурних одиниць до президента), яку заступила модель “Ейзенхауера” (інформація надходить від структурних одиниць до президента через главу адміністрації), а згодом модель “Франкліна Рузвельта” (двосторонній потік інформації між структурними одиницями та президентом). Кількість службовців у АПУ збільшилась з 80 до 451 (за штатом налічувалось 595) у 1995 році.

Також слід зазначити, що посилюється тенденція до створення паралельних структур у АПУ до тих, які існують при Кабінеті Міністрів України. Наприклад, очевидно, що до компетенції з питань відтворення видатних пам’яток історії та культури при Президентові входить частина питань, які розв’язує Міністерство культури. Національний комітет боротьби із захворюванням на СНІД дублює роботу Міністерства охорони здоров’я, а Національна рада з питань молодіжної політики - Міністерства у справах сім’ї та молоді [18, с.50].

1.2. Структура і повноваження Адміністрації Президента України

(до 20 серпня 2002 року)1.2. Структура і повноваження Адміністрації Президента України

Адміністрація Президента України не передбачена Конституцією як окремий суб’єкт влади, вона підпадає під дію ст. 106 п. 28 Конституції України [1] про право Президента формувати консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті. 13 грудня 1991 року Президент Леонід Кравчук підписав Указ «Про Адміністрацію Президента Україна» [2], яким було утворено перший робочий апарат глави держави. Окремим розпорядженням цього ж дня було затверджено «Положення про Адміністрацію Президента України».

Згідно з цим Положенням на Адміністрацію Президента покладалися завдання:

1.Організація і проведення аналізу політичного, соціально-економічного та міжнародного становища України, подання Президентові України узагальнень і пропозицій з цих питань.

2. Організація проведення експертизи Законів, які вносяться Верховною Радою України на підпис Президентові України.

3. Організація підготовки проектів указів, розпоряджень Президента України, інших документів, забезпечення всебічності проробки проблем.

4. Координація роботи по підготовці проектів законодавчих актів, що вносяться Президентом України у Верховну Раду України в порядку законодавчої ініціативи.

5. Забезпечення єдиного порядку надходження і опрацювання документації в усіх підрозділах Адміністрації Президента України.

6. Оформлення і випуск документів, прийнятих Президентом України, доведення їх до органів державної влади.

7. Організація єдиної системи діловодства в підрозділах Адміністрації Президента України, забезпечення ефективного контролю за проходженням документів.

8. Здійснення контролю за виконанням міністерствами, відомствами, організаціями України, а також органами виконавчої влади на місцях указів і розпоряджень Президента України.

9. Підготовка і проведення протокольних заходів Президента України, організація засідань, нарад, що проводяться Президентом України.

10. Організація системи добору і розстановки кадрів, оформлення прийому на роботу і увільнення працівників підрозділів Адміністрації Президента України з роботи, а також керівних працівників міністерств, відомств, державних комітетів України, які призначаються Президентом України.

11. Підготовка, систематизація і аналіз матеріалів, що надходять із засобів масової інформації, іншими каналами, оперативне доведення інформації до Президента України, виконавчих органів.

12. Забезпечення взаємодії підрозділів Адміністрації Президента з відповідними структурами Верховної Ради України та її Секретаріату, громадськими організаціями.

13. Організація заходів Президента України з представниками засобів масової інформації.

14. Матеріально-технічне забезпечення і господарсько-побутове обслуговування працівників Адміністрації Президента України [3].

Очолював Адміністрацію Секретар. Структуру і штатну чисельність Адміністрації Президента України глава держави затверджував особисто. Керівники служб Президента, Прес-секретар Президента, Служба безпеки Президента працювали під безпосереднім керівництвом глави держави. Інші підрозділи підпорядковувалися Секретареві.

Після обрання 26 червня 1994 року Л. Кучми Президентом України, вже 21 липня 1994 року було підписано укази глави держави «Про реорганізацію Адміністрації Президента України» та про призначення Д. Табачника главою цієї Адміністрації.

З моменту створення структура та повноваження Адміністрації Президента України (АПУ) неодноразово змінювалися, відповідно до поглядів глави