Потрібно відмітити, що питання матеріальної відповідаль-ності за ушкодження здоров'я працівника врегульовано чин-ним трудовим законодавством, у той час як інші випадки матеріальної відповідальності власника або уповноваженого ним органу значною мірою потребують регламентації норма-ми трудового законодавства.

Характеристика видів матеріальної відповідальності працівників за суб’єктним складом, розмірами відшкодування. Особливості матеріальної відповідальності при колективній (бригадній) матеріальної відповідальності та при укладенні контракту.

Як уже зазначалося, у трудовому праві межі матеріаль-ної відповідальності працівників диференціюються залежно від форми вини працівника, характеру допущеного ним по-рушення обов'язків, виду майна, якому заподіяна шкода, і трудової функції, що виконується працівником.

Трудове законодавство передбачає два види матеріаль-ної відповідальності працівників: обмежену і повну.

Основний вид матеріальної відповідальності працівника — обмежена матеріальна відповідальність, яка полягає в обов'язку працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, відшкодувати власнику (уповноваженому ним органу) пряму дійсну шкоду, але не більше його середнього місячного заро-бітку.

У відповідності до ст. 133 КЗпП України обмежену ма-теріальну відповідальність несуть:

1) працівники — за псування або знищення через недба-лість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), інстру-ментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівнику в користування;

2) керівники підприємств, установ, організацій і їхні за-ступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники при заподіянні шкоди підприємству, установі, організації зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних чи грошо-вих цінностей, невжиттям необхідних заходів для запобі-гання простоям, випускові недоброякісної продукції, роз-краданню, знищенню і псуванню матеріальних чи грошових цінностей (ст. 133 КЗпП).

Повна матеріальна відповідальність без обмеження будь-якою межею за шкоду, заподіяну працівником, передба-чена ст. 134 КЗпП. Перелік підстав притягнення до повної матеріальної відповідальності, що міститься в цій статті, є вичерпним.

Відповідно до  законодавства  працівники  несуть  матеріальну
відповідальність у  повному розмірі шкоди,  заподіяної  з  їх вини
підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

між працівником і підприємством,  установою,  організацією
відповідно  до  статті   цього  Кодексу  укладено  письмовий
договір  про  взяття  на  себе  працівником  повної  матеріальної
відповідальності  за  незабезпечення  цілості  майна  та  інших
цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

майно  та інші цінності були одержані працівником під звіт
за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

шкоди  завдано  діями працівника,  які мають ознаки діянь,
переслідуваних у кримінальному порядку;

шкоди  завдано працівником,  який був у нетверезому стані;

шкоди  завдано  недостачею,  умисним знищенням або умисним
зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому
числі при їх виготовленні,  а  також  інструментів,  вимірювальних
приладів,  спеціального  одягу  та  інших  предметів,  виданих
підприємством,   установою,   організацією   працівникові   в
користування;

відповідно до законодавства на працівника покладено  повну
матеріальну відповідальність  за  шкоду,  заподіяну  підприємству,
установі, організації при виконанні трудових обов'язків;

шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків;

службова  особа,  винна  в  незаконному  звільненні  або
переведенні працівника на іншу роботу.

Поряд з договорами про повну індивідуальну матері-альну відповідальність працівників чинне трудове законо-давство передбачає можливість укладення письмового дого-вору про колективну (бригадну) матеріальну відповідаль-ність. При спільному виконанні працівниками окремих видів робіт, пов'язаних зі зберіганням, обробкою, продажем (відпус-ком), перевезенням або застосуванням у процесі виробницт-ва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежувати матеріальну відповідальність кожного працівника, уклада-ються договори про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність. Вводиться колективна (бригадна) матеріаль-на відповідальність власником або уповноваженим ним орга-ном за узгодженням з профспілковим комітетом. Письмовий договір про колективну матеріальну відповідальність укла-дається між підприємством, установою, організацією і всіма членами колективу (бригади) (ст. 135-2 КЗпП). Оскільки колективна (бригадна) матеріальна відповідальність встанов-люється за згодою всіх членів колективу (бригади), при вклю-ченні до складу бригади нових членів, а також при призна-ченні її керівника враховується думка колективу бригади. Відповідно до Типового договору в договорі про колектив-ну (бригадну) матеріальну відповідальність визначаються взаємні права й обов'язки власника (уповноваженого ним органу) і бригади. Так, кожний член бригади має право бра-ти участь у прийманні матеріальних цінностей, здійснювати взаємний контроль за роботою по зберіганню, обробці (відпус-ку), перевезенню або застосуванню в процесі виробництва цін-ностей, брати участь в інвентаризації цінностей, що переда-ються колективу, в необхідних випадках вимагати проведення інвентаризації, заявляти про відведення окремих членів бри-гади, якщо вони, на його думку, не можуть забезпечити збе-реження ввірених бригаді цінностей тощо.

Перелік робіт, при виконанні яких може вводитися ко-лективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування, а також Типовий договір про колективну (бри-гадну) матеріальну відповідальність затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 12 травня 1996 p. №43. У Перелік включені такі роботи як виконання касових операцій, прийом від населення пла-тежів, прийом і відпуск матеріальних цінностей на складах, базах, автозаправних станціях, продаж товарів тощо.

Укладення договору про колективну (бригадну) матері-альну відповідальність на посадах і роботах, не передбаче-них Переліком, позбавляє його юридичної сили.

Шкода, що підлягає відшкодуванню, розподіляється між членами колективу (бригади) пропорційно місячній тарифній ставці (посадовому окладу) і фактично відпрацьованому часу за період з останньої інвентаризації до дня виявлення шко-ди. При встановленні безпосереднього винуватця — члена бригади, що заподіяв шкоду, обов'язок його відшкодування покладається на цього конкретного працівника, тобто у тако-му випадку відшкодування провадиться за правилами інди-відуальної матеріальної відповідальності.

Якщо в незабезпеченні збереження матеріальних цінностей, крім членів колективу (бригади), з якими укладено договір, винні посадові особи, суд обговорює питання про залучення їх до участі в справі як співвідповідачів і визначає розмір збитку, який відпові-дає ступеню вини кожного з них, і розмір збитку, належного відшкодуванню з урахуванням виду і меж матеріальної відпо-відальності, яка на них покладається. Інша