похідні. Адже коли організація створена і вже існує як юридична особа, то вона за законом повинна звернутися до установи банку із заявою про відкриття рахунку для зберігання своїх коштів і проведення розрахунків з іншими організаціями.
Д.Наявність цивільної правосуб’єктності.
Важливою ознакою юридичної особи є наявність у неї цивільної правоздатності і дієздатності (правосуб’єктності) або здатності брати участь у цивільному обігу від свого імені.
“Юридична особа від власного імені самостійно розпоряджається, своїм майном, набуває цивільних прав та обов’язків (зокрема укладає договори, вступає у зобов’язання ) і здійснює їх. Така діяльність від власного імені у цивільному обігу слугує зовнішнім вираженні самостійності правосуб’єктності юридичної особи Цивільне право України : Підручник : Книга друга / Є.О. Харитонова , Н.О. Саніахматова – К.: Істина, 2003 ”.
Забезпеченню індивідуалізації юридичної особи, можливості її участі у цивільному обігу слугує найменування юридичної особи, яке дозволяє відразу визначити основні ознаки організації—є вона підприємницькою, комерційною або не підприємницькою, на яких засадах грунтується її відповідальність перед контрагентами за договорами тощо.
Відповідно до правил, встановлених у ст.90 ЦК, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно—правову форму.
Крім того, найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності, а юридична особа, що є підприємницьким товариством , може мати фірмове найменування, яке може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом.Фірмове найменування як засіб індивідуалізації його власника є об’єктом виключного права і може бути використане лише за згодою його носія.
Юридична особа може мати, крім повного, скорочене найменування. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Е. Здатність нести самостійну майнову відповідальність .
Здатність організації від свого імені брати участь у цивільних правовідносинах, самостійно набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки зумовлює і самостійну майнову відповідальність юридичної особи за своїми зобов’язаннями. Відповідно до ст.623 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником він повинен відшкодувати кредиторові завдані збитки . Формою цивільно-правової відповідальності юридичних осіб є також неустойка—визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язання ,зокрема у разі простроченого зобов’язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України ).
Юридична особа відповідає за своїми зобов’язаннями належним їй чином (закріпленим за нею) майном , на яке за ст. 7 Закону України “ Про власність “, ст.96 ЦК України та іншими актами законодавства може бути звернено стягнення. Засновник юридичної особи не відповідає за зобов’язаннями юридичної особи , а юридична особа не відповідає за зобов’язаннями її засновника, крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Відповідно до ч.4 ст.96 ЦК України особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що виникли до її державної реєстрації.
Юридична особа відповідає за зобов’язаннями її засновників, що пов’язані з її створенням , тільки у разі подальшого схвалення їхніх дій відповідним органом юридичної особи.
1.2 Порядок створення господарських товариств.
Підставою виникнення господарських товариств можна вважати те волевиявлення, яке спричинило створення юридичної особи. Відповідно, класифікація може бути проведена залежно від характеру такого волевиявлення.
“З урахуванням такого критерію можна виділити:
Створення юридичної особи шляхом одностороннього волевиявлення (розпорядження Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування —юридичних осіб публічного права, власника або уповноваженої ним особи —для юридичних осіб приватного).Цей спосіб створення юридичних осіб традиційно іменується розпорядчим порядком .
Створення юридичної особи (господарських товариств) шляхом договору між її засновниками. У таких випадках ініціатива щодо створення юридичної особи може бути виражена у будь-якій формі: договір учасників, рішення зборів засновників тощо Цивільне право України : Книга друга / Я. М. Шевченко.—К. : Видавничий дім, 2003 р.”
Установчий договір –укладається між засновниками юридичної особи. В ньому засновники зобов’язуються створити юридичну особу, визначають порядок сумнівної діяльності по її утворенню, умови передачі в її володіння, користування і розпорядження свого майна та участі в своїй діяльності. Договором також визначається умови і порядок розподілу між засновниками прибутків і збитків, управління діяльністю юридичної особи, виходу засновників з його складу. Якщо юридична особа створена за участю зарубіжних партнерів – підлягає нотаріальному посвідченню.
Дозвільний порядок-- однією із умов виникнення юридичної особи виступає дозвіл (згода) відповідного органу .
Статут, на відмінну від установчого договору, не укладається засновниками, а затвержується ними. Статут визначає правове становище юридичної особи і реголює відносини між її засновниками і юридичною особою. Статут набуває чинності лише з моменту реєстрації юридичної особи.
Державна реєстрація становить собою завершальний етап створення юридичної особи, на якому компетентний орган перевіряє додержання умов, необхідних для створення нового суб’єкта права. Державна реєстрація проводиться доти поки організація не буде визнана юридичною особою. В момент реєстрації юридична особа набуває правоздатності, а також дієздатності,-- можливість своїми діями набувати прав та обов’язків.
1.3 Установчі документи господарських товариств.
Господарські товариства діють на підставі установчого договору і статуту. Установчі документи товариства у випадках передбачених законом, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутку та збитків склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи порядок питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів