всі різноманітні фактичні обставини, і зокрема конкретних об'єктів правового впливу. Це в змозі доповнити процес застосування правових норм. Головною умовою ефективності правозастосування є максимальне врахування в конкретній ситуації фактичних обставин (характеристик) для вибору варіанта рішення. Ці вимоги можуть бути прямо передбачені в законі, а можливі випадки коли умови прямо не передбачені, але їх потрібно шукати в інших правових нормах. Інформаційне забезпечення підготовки рішень, доказування є однією з важливих умов застосування правових норм.
Висока якість законодавства — є другою умовою ефективності. Разом із тим при низькій якості законодавства (наявності в ньому протиріч, прогалин, нечітких формулювань і т.п.) можна досягти високої ефективності правозастосувальних актів, усунувши протиріччя при допомозі аналогії закону і права. Крім того потрібно поліпшувати якість законодавства, щоб воно мало правовий характер. Всі нормативно-правові акти повинні бути оптимальними в правовому регулюванні суспільних відносин.
Ефективність правозастосувальних актів залежить не тільки від особистих якостей юриста (рівень правосвідомості, правова підготовка, практичний досвід, культура, професійні знання, вміння, навики), умов його праці і відпочинку, але й від зацікавленості його в винесенні об'єктивних рішень. Прийняття правильних рішень, їх реалізація мають більший виховний вплив ніж сам по собі закон. Такі рішення дають можливість більш диференційовано підійти до конкретної справи і безпосередньо впливати на правосвідомість окремих громадян і соціальних груп.
Література
Алексеев С. Общая теория права. – М., 1993.
Алексеев С. Теория права. – М., 1994.
Бачинин В. Морально-правовая философия. – Харьков, 2001.
Безродній С.Ф. Світова класична думка про державу і право: Навч. посібник. - К., 1999.
Даніл’ян О. Роль конфліктів у суспільстві, що трансформується. – Харків, 2001.
Дробишевский С.А. Политическая организация общества и право: Историческое место и начало эволюции. – Красноярск, 1991.
Загальна теорія держави і права / під ред. В.В. Копєйчикова. – К., 2000.
Котюк В. Теорія права. – К., 1996.
Лазарев В. Общая теория права и государства. – М., 1996.
Недбайло П. Применение советских правовых норм. – М., 1960.
Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – К., 1995.
Рабінович П. Основи загальної теорії права та держави. – К., 1994.
Скакун О.Ф. Политическая и правовая мысль на Украине (1881-1917). - Харьков, 1987.
Ставицька О. Норми права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. – 2001. - №10.
Эффективность правовых норм. – М., 1980.
Явич Л. Сущность права. – М., 1985.